3. Священики ad normam литовського трибуналу повинні мати свого ex saecularibus marshal і судити свої presse духовні справи, не цікавлячись мирянами, et in conclavi, не залишаючись протягом періоду, коли будуть розглядатися світські справи, за винятком одного президента, nihilominus час розгляду духовних справ у seorsivo conclavi має бути позначено. До якого духовного суду не слід подавати справи iuris et cognitionis iurium?
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
5. Підводячи підсумок, конституції annorum 1578 і 1653 про евокації постановили, що кожен, хто наважиться ex crudis ciłationibus omisso foro castrensi, передавати справу до трибуналу, тому якщо ex documentis et controversiis partium підтверджується, що справа, тобто in causa iuris, тобто facti ex cruda citatione, надходить до суду. трибунал, таку справу передадуть до трибуналу, він не повинен прийти до вироку, але відправити її в місто або землю, з тисячею штрафів evocant partem.
6. Справи слід оцінювати лише щодо того, чий і проти кого є запис, і, згідно з умовами, виданими для цих записів, існування суб’єкта та відповідача, без залучення будь-якого приводу, створюючи інші справи з чужого запису, а не як зараз практикується, в якому вони не мають жодного відношення, але отримують будь-який привід, заснований на чужому записі, вони отримують вирок і засудження. Тому кожен, хто наважиться отримати такі iudicata і processa, повинен бути не тільки nullitatis, але також poenis crumenalibus et refusione damnorum, per partem iniuriatam iuramento evincendorum, повинен бути покараний. Проте зв’язки, що стосуються одного блага та однієї справи, що виникають у illaeso robore, повинні залишатися, iuxta tenor, Конституції 1726 року.