6. До канцелярії та фактичної присутності гарнізону столиці Львова шляхтичі Йоанн Погорецький, Йоганн Тимкович Чайковський, Станіслав Попєл і Владислав Тишецький, теригени нинішньої землі Львова, приходячи особисто, урочисто перед нинішньою канцелярією та її діяннями, сподіваючись на вільний активний голос як охоронець свободи і щоб якомога швидше.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
що після зриву зібрання виборів депутатів до трибуналу королівства, яке відзначалося на дев’ятий день поточного року поточного року Йісна, певна похвала була поширена на фактичну присутність шляхом пропозиції, недійсність і недійсність тієї самої похвали, яка не могла вистояти з гарантованих причин, виявилася в ній. Тому що славетний Величний Морський, каштелян Премишля, не був приспаний і не заспокоєний суперечностями більшості шляхти Львівської, Премислської та Саноценської землі, ані округу Жидачовії, виступивши з абсолютною владою проти чудового маршалка Конопацького, і проголосивши ці формальності: IMć p. Szeptycki z ziemi lwowskiej, IMć p. Dwernicki pisarz grodzki przemyski z ziemi przemyskiej, z ziemi sanockiej WlMć p. Drohojewski sędzia ziemski przemyski i kwita, не будучи ні призначеним, ні іменованим асесорами, не дотримуючись черги маршалка для загиблої землі Львівської, не звертаючи уваги на протиріччя тисячі й більшості шляхти: ніємаш погоджується на безперервні крики, усуваючи вільне вето з храму, зумів зібрати його хвалу у своїй резиденції. і вимагав, щоб його присутність була посилена, і тому він придушував свободу. Таким чином, знову і знову стає очевидною недійсність теперішньої похвали та обрання заступника, за винятком того, що той самий прояв, шляхом аукціону, покращення чи усунення, якщо це необхідно, зберігається та заздалегідь охороняється в повній силі.