19. Ad tertium: non legiftima consequentia, ut valeat liberum veto в народному русі, бо словами не дозволяю йому марнувати там, де треба боротися; pluralitas conclusit, бо в реманіфесті є більше, відгуки, що народний рух ще не боровся, хоч у ньому є кілька десятків людей, я так не думаю, бо якби praesentes щиро хотіли, то каштелян перемишльський не розпускав би шляхту з табору JWIMć, але для цього нашим друзям було прислано кілька сотень шляхти з табору, щоб хоч кілька людей перевищили нас. в його remanifesto, і навіть зараз, хоча є тридцять осіб, включених до remanifesto, ob rationes permoventes seclusis nonnullis in minori quantitate proporciona 'має бути. Крім того, кілька сотень шляхтичів не становлять цілого воєводства, кілька десятків зараз у таборі, багато з них у passivitate, з яких non sine pretensione, багато з решти хочуть у turbido piscari, який suo tempore з’явиться.
20. Ad quartum: що таке convulsio legum, що таке ewersye status, і це не війна inter libertatem et maiestatem, так що senatorius ordo intermediaret, respondetur, convulsio legum, коли кілька сотень шляхтичів не прислухалися до закликів, хоча unius oppositio valet tantum quanium mille і тепер errore errorem trudendo, хоч acta nemini neganda, JWIMci, каштелян перемишльський, заборонив прийняття actus nostros. Eversio status ex praeiudicio praesenti ductorate equestri ordini, і в наші дні, для того, щоб існував regius ordo in tuto, сенатор повинен порадити equestris, маючи маршала, обраного серед них, але якщо одного разу виявиться, що cardo rei падає, очікується, що через sequenens сенатор не узурпує ordo in officina legum precedencyi.
21. Ad quintum, що покійний пан покійний маршалок зібрався з nobilitatem, а потім, за його життя, шляхта прийняла димісоріали та JWIMs. Пан каштелян Перемишльський командував підписавшись на свій дуктор і пішов; respondetur: покійний пане IMć, пане маршалку, dimisit populum, щоб один з десяти залишився і їх було б досить, бо з кількох сотень ще були в армії. Тепер існував спеціальний наказ про введення дворянства в acceptanceem ductoratus, хто його негайно підписував, той звільнявся appreciatum.
'Пане президенте.
22. Ad sextum: серед шляхти не було ніякого замішання, respondetur: і чому шляхта скаржилася зі сльозами, що одних вигнали з наметів, у інших сльозилися очі, третіх били палицею, про інші суперечки ми вважаємо за краще мовчати, бо було соромно, і згадувати про них.
23. Ad septimum: вільний голос — це делікатна річ, але ніхто не повинен бути прихильником власної думки, інакше це була б диктатура, мандат і едикт, respondetur: In quo te excusas in eo te ipsocusas, because ta explikacya tollitur liberum veto.
24. Ad octavum: суди в кожному таборі мають бути propter terrorem exorbitantium; respondetur; але не для того, щоб відбити шляхту від власної думки, бо коли старший говорив ad libitum і шляхтича не сприймали як неписьменника, тобто не було згоди, він висловлювався, його намагалися судити.
25. До дев'ятого: бажання, groźba, datek і надія на майбутній прибуток, tym się продаж підлягає bawią, відповідає: буде здійснено в належний час.