3. По-перше, що persistimus in universali intentione загального добра, ми не прагнемо нічого specifice et privatum, лише збереження святої римо-католицької віри, збереження прав і вольностей нашого шляхетства, заслуги та сангуїни наших предків, дарованих нам і залишених нам, cardinale ius regni Poloniae, вільного вибору liberis suffragiis польських королів, нашого панів, сан Найсвітліший Король Станіслав Перший
4. Крім того, indolemus publico fato et super iniuriam temporum quaerulamur et ingemiscimus, що subiecta moderni saeculi, хоча й рівні брати з нами et concives nostri, яких ми любимо, поважаємо, дотримуємося та приймаємо всі їхні думки, там non publicae utilitati, але suis privatiis desideriis догоджати, і будь-що ex sentimento прославлене коло наших братів для them displicens і з невдоволенням accedit, then sub colore activitatis et liberi veto, беручи до своїх друзів і людей, чи то за кров’ю і спорідненістю, чи то за конфіденційністю та якимось зобов’язанням, вони перетворюють senistre interpraetando contrario сенс на зло і не дивляться на кінець, яким би він не був для блага батьківщини, але для себе та своїх сімей і зв’язків вони хочуть бути profiticua et utilia. Так почувається infelicitatem suam наше руське воєводство в цей повний лиха і для нас нещасливий час, де псевдовибори саксонського курфюрста IMci впровадили нас in viscera regni до саксонського і московського війська, де святі церкви, доми Божі і святині пограбовані і пограбовані москалями і деспотія осквернена, Руки козацькі й калмицькі, де садиби, будинки і садиби дворянства cum sua familia languent, де велика кров наших братів пролита і громадська шкода, ганьба і ганьба нашої нації singularem після синів цієї батьківщини exigit zelum, там неуважні fratres et concives nostri magis ambitum, хоча honestum врешті via legitima petendum, quam. publicam securitatem себе anteponunt.
5. Отже, перед усією нашою вітчизною ми спочатку виражаємо осіб свого характеру або зобов’язань і обов’язків, які, quo motivo, quali et cuius sensu, вважали niti contra sancita et dispositones нашого воєводства, з цих обставин визнають світ Польщі і всі славетні провінції, що до неї належать iustam causam partium ore partisantium, primario, що наше Руське воєводство, post fata JWIMci, маршалок нашої конфедерації, отаборившись біля Ляшків і Ришкової Волі, не бачив потреби вибирати нового маршалка ad interim; запобігання сутичкам, змаганням і розбратам конкурентів WIM, які були готові рекламувати себе per violenta media ad fasces маршальської канцелярії, і тому в нашому воєводстві виникла серія бійок чи розборок, per consequens disrupcyi publicae defensionis, отже non praeiudicando muniis et praerogative лицарського стану, нашого воєводства, яке завжди вважало себе sacrosancte praecavit, не дозволяючи собі бути in abyssum periculorum, воліло під командуванням et dignissimo regimine magni consulis JWIMci каштеляна Перемишльського залишитися ad ulteriorem semper licitam dispositionem воєводства нашим, і відразу після смерті св.