Частина 26

1. Знатний великий Антоній Розвадовський, каштелян Галицький, особисто прибувши до канцелярії та фактичної присутності гарнізону намісництва Йополієнзія, спадкоємиці маєтків Погорця з приналежностями у землі Львівській і Болестрашиць у землі Перемишльській, в і проти відомого магната Антонія Морського, каштеляна. Перемишльського, прагнув участі в громадськості і це виявилося в нім. Тому що він сам чудово знав, що обрання іменитої вельможі, призначеної до загальних судів трибуналу королівства, належить не йому одному, а залежить від одностайної згоди всіх наложниць, зібраних на раді, і від одностайного голосування жодної незгідної; видатних депутатів до розуму закону Існи, який головує в інциденті щодо деномінації маршала, причому майже всі його піддані не погоджуються, і з ясним голосом, одностайно виступаючи проти нього, сам на свій страх і ризик, без будь-якого обраного маршала, без визначення депутатів, які мають бути обрані, без дотримання ступенів, належних до виборів, без відома всіх сановників, яких можна було знайти в той самий конгрес, згода на підрив прав кардиналів, на зневагу до вільного вето у вільному королівстві, яке досі свято дотримувалося, у придушенні активного голосу всіх дворян, які користуються рівністю всіх однаково і однаково, справедливо діючи за справедливість, своєю приватною владою поза місцем зборів, ніби призначати маршала, ніби додавати асесорів, як якщо сформувати свого роду похвалу проти права і рівноправного написання, написану проти доказів справи, ніби підписану за згодою всіх, підписану несвідомо всіма, і в той же день стрімко наважившись бути розширеним і припущеним Тому той самий видатний магнат, відданий не тільки військовій, а й цивільній службі Республіки, протягом приблизно сорока років перебував у Пфальці Росії, безупинно упереджено ставившись до лібералів, незручних, підриваючи закони королівства, так само ніколи не бачачи, пов’язаний вродженою любов’ю до суспільного блага та незмінною присягою, зобов’язаний відвернути все, що він вважав шкідливим для Республіка, яка сприяє цілісності прав королівства та дивиться на повну свободу. Забороною всіх наложниць знову і знову було виявлено, що недійсність і недійсність хвали, створеної тією самою приватною владою, ніколи не перестане бути дійсним.