3. Наше воєводство вибрало депутатів до наступного Божого скликання і в своїх інструкціях opus suum pro communi bono і desideria висловило свою думку преосвященному о. Mcci і весь rzptej, ut bene sit patriae conforming.
4. Nil restat only humilia до неба, звідки приходять усі суди, dirigere suspiria, щоб наша батьківщина in forti brachio potentiae suae protegere consiliis reipublicae adesse et benedicere, і здоров’я W. Fr. Mci pro communi solatio потрібне adaugere deigned altissimus, я пропоную це in sinum W. Fr. Mci desideria нашої провінції, просячи вас не тільки про перипетії всієї провінції; але він також не переставав люб’язно шанувати, сприяти і підтримувати наше воєводство в особливий спосіб, і sensusum degentibus nostris через його милостиву часту та конфіденційну кореспонденцію зі мною на львівській пошті revelare et subsequens, якщо по всій Республіці Польській, videbitur генеральної конфедерації мене з ними та радниками нашого воєводства, тобто маємо adesse et activae reipublicae prodesse, тобто як WksMci, буде воля, яку conformiter applicabimur зволив вирішити, immortalis gloria toto manebit in orbe, і я буду носити велике ім’я WksMci у своєму серці, ставши cum profunda veneratione. Померти 26 березня 1733 року.
Rps. Б. Оссоль. 3577 ф. 69 т.-70 з написовим листом від І. М. Пана Сємінського, під морем Львова, до князя І. М. Примаса.
С. І., кінець березня 1733 р.
Відповідь Предстоятеля на лист маршалка Руського воєводства.
1. Той, хто оплакує публічну втрату та збитки померлого лорда, iustitiam praestat, тому що воістину для нас згасло світло, яке не тільки між нами в кожній кон’юнктурі красиво tristes conciliabat umbras, але ut videmur a cunctis завжди tenebat lucidos habebatque insignes, цим iure найвищих планет дар, прикріплений до себе, що quosque non inspexisset omne latere.
2. Тому й славетне Воєводство Руське має справедливу справу, pars optima regni, ad lugubres voces cantusque funestos. яка, коли в гіркоті та щирій жалобі святкувала, що любила короля filial vinculo із задоволенням за іншого, quem velit ipse Deus, після нього probet. І що в цьому нещасті, в якому stupé omnis vivens не було забуто і віріїтер негайно дотримувався порад і методів, які були гідні цієї рани in corpore, яку завдала Божа рука,