1. Ми, рада, сановники, урядовці і все лицарство, генерал воєводства Руських земель, тобто землі Львівської з єврейським округом, Перемишльським і Сяноцьким, зі святою католицькою вірою, зберігаючи права, вольності і вольності нашої шляхти, також з вільним вибором польських королів, наших панів, а також з гідністю величності корол. Stanisław Першого дня цього року законний обраний конфедератом і на користь універсалів покійного пана JWMci пана Яна з Бузеніна в Міжинці Мнішека, чашника Перемишльського воєводства, маршалка тієї ж конфедерації нашої in prementi casu et necessitate Reipublicae проти народного повстання, виданого в campum. martialem deported, або intervenientibus fatis того самого святого. Пане JWMć, пане маршалку, ми залишилися в orphanitate, зрештою, non demisimus animum, але unanimi corde et zelo, зберігаючи згадану вище конфедерацію in toto, не покидаючи поля, і з іншими славетними воєводствами, бажаючи бути в unione animorum et armorum ad tuitionem et обороні загального добра зі стійким розумом inceptum continuamus. опус.
2. І коли, заснувавши свій табір біля Кобильниці, ми передали ductoratum nostri в руки і наказ його величності пана Миколая Солтика, каштеляна Перемишльського в братському колі, не бачачи потреби вибирати нового маршалка ex multis circumstantiis, praeveniendo quaevis small in ulterioribus consultationibus et dispositionibus нашого воєводства, коли нам дозволено знати і бачити відлучених від нас praetextu quasi liberi veto і, власне, приватні скарги et ambitus particularis деяких наших братів, більш privatum commodum et emolumentum sui, ніж bonum publicum, які вважають recessum від нас, і що більше privato conventiculo після переміщення нашого воєводства з-під Ришкової Воли на це місце табору нашого voivodeship in pauco conquisito et associato sibi numero in the camp privata authoritate записаний і особами, яким належить менше, як це буде виражено нижче affectate et conquisitive signed et ad acta castrensia Premisliensia feria sexta antê
f. sancti Bartholomei Apostoli anno praesenti millesimo septingentesimo trigesimo quarto per Я провалив даний маніфест, не тому, що ми, все воєводство, генерал Русі, маємо виправдовувати privatarum personarum obiectis, але щоб ми могли показати Богу і світові veram fidem et sinceritatem nostram, що ми не йдемо за інтересами окремих людей, але ми підтримуємо суспільне благо, почуття та sensum doloris від тих, хто нас не любить, і до нашої спільної ради наших неколімінуючих братів, щоб це не було quaestio IM m. pp. irresolubilis, ми знову об’являємося в нашому громадському колі перед Богом, який є scrutor cordium, і перед державами Республіки Польської, котрі videbit et resolvet optimas intentiones nostras, а також перед іншими всеславними воєводствами, землями та округами, як Корони Польської, так і князівства Литовського та інших приєднаних провінцій.