Занепад сеймикового життя відбивається на долі конфедерації Руського воєводства. Чотири з них ми маємо в цьому томі: конфедерація Руського воєводства у Вишні 20 березня 1733 р., створена після смерті Августа II; від 10 грудня 1733 р. за короля Станіслава, від 6 лютого 1764 р. конфедерація після смерті Августа III; потім Вішнянська конфедерація від 27 лютого 1764 р. і, нарешті, Барська конфедерація, до якої приєднався акт, заснований у Вішні 30 травня 1769 р. Кілька листів обертається навколо цих актів конфедерації, пояснюючи їх перебіг у воєводстві та відношення землі до конфедерації. Хід першої конфедерації від її початку до пацифікаційного сейму у вересні 1735 р. викладено в найдокладніших документах. Створена у Вишні 20 березня 1733 р., вона не відрізнялася від конфедерації, створеної на Варшавській конвокації 23 травня цього року, і справді була зразком для Варшавської. У першому випадку обумовлювалося, що ціллю має бути тільки поляк in vestitu polono; а той, хто наважиться когось піарити, буде вважатися ворогом країни. Іноземці були відсторонені від змагань за польську корону, а коронному війську наказано пильнувати на ложах. Дисидентів позбавляли всіх привілеїв. Так само, як сенатори і вся Річ Посполита, коронне військо розділилося в собі, воєводство віддалялося від Польщі, про що маємо доказ у резолюції Віссена; закликало маршалка Візької конфедерації вивести шляхту на виборче поле, що, як влучно зазначив примас, виглядало як відокремлення воєводства від РП. Ось що висловив Предстоятель
Передмова XVII
сподіватися, що маршалок російської конфедерації Семєнський, якого він бажав перемістити на воєводську кафедру, пом’якшить цей розрив у пограничній конфедерації, бо додав, що досі воєводи і каштеляни завжди керували шляхтою. За бажанням примаса Вішнський сеймик від 16 липня постановив, щоб землі Львівська, Перемишльська і Сяноцька були обрані під своїх каштелянів, а весь генеральний, воєвода о. Очолив поле виборів Август Чарторийський. Було побоювання, що під виглядом liberum veto будуть введені чужоземні війська, і було вирішено карати кожного, хто керував чужими військами чи агітував за них, навіть якщо він був священиком. Маршал був уповноважений подякувати Предстоятелю за його зусилля на виборчому полі, а тепер висловити подяку листом. Були спроби розігнати збори 16 липня і запровадити ліберум вето, але воєвода, як свідчить протест 9 серпня, наказав розігнати мітингувальників військом як бунтівних людей. Шляхта протестувала як проти постанов Вісланського сеймику, так і проти насильницьких розпоряджень воєводи, заявляючи, що вона стоїть за свою Віслицьку конфедерацію, яка мала тривати до коронації обраних.