5. Хоча привілей голосувати за короля шляхетною кров’ю є його власним і кожен, хто хоче піти на вибори, має повну свободу, але закон не зобов’язує кожного брати участь у виборах, як би в загальному русі, що потребує порятунку батьківщини, тому не обтяжувати наших братів, особливо тих, які можуть бути огидні обмеженими доходами такої довгої подорожі, але бути свідомими своєї власної участі в цих виборах. Залишаючи кожного на волю і бажаючи, щоб усі ті, хто там є, з’явилися в пристойному лицарському стані, далеко від плутанини та загальної небезпеки, дотримуючись звичаїв, встановлених нашими предками в цьому воєводстві, щоб з’явилися під нашими знаменами, з броньованим числом наших братів non excedendo, зі сотнею коней, ми вирішуємо: JWIMcipp. визнаючи каштелянів наших земель за старших братів полковниками, а за відсутності одного, рекомендуючи ex turno заміщення полковницької посади другим, кінними сотниками з львівського воєводства WIMci п. Адамом Бєльським, львівським хоругвим, Й.О. Адам, князь Чарторийський, генеральний подільський, маршалок нашого кола, ВВ. Міхал Зеленка, львівський краснодеревник, і Дідушицький, генерал коронних військ, JW. Стефан Ґродзицький, староста мсцібівський, з Перемишльського воєводства, WWIMciów pp. Олександр Морський прапорщик Перемишля, Олександр Боржецький, підстольний литовський. Антоній Лось Старовишинський, Владислав Харчовський, каштелян Слонський; із землі Сяноцької В.В.
WIMciów pp. Юзеф Маліцький, прапороносець, Міхал Буковський, пансіон, Міхал Блонський, чашник родини Санок, Юзеф Пєньонжек, бидгощський мисливець, як emeritos у нашому воєводстві обираємо cives et dexteritate conspicuos unanimiter saWis praerogativis. В. Жидачовського прапороносця, із застереженням дотримуватися звичаїв, описаних законом, що кожна подорож є окремою. Прибувши з миром і пристойною скромністю, вони тільки переодягнуться під Варшавою та піднімуть хоругви, і так дійдуть до призначеного місця в нашому воєводстві.