*) No 169 стор. 303. *) № 7 ст. 1. ^) No 7 ст. 2. Про велику заздрість самборських селян проти цієї шляхти див.: сеймикова інструкція 1626 р., No 149 ст. 38. Сеймик підтримав прохання самборської шляхти; у 1632 р. Візький сеймик рекомендував дезидерату цієї шляхти підтримати його на сеймі. Об. № 182 ст.48 і 49.
Xi їх власне ім'я - це ім'я їхнього батька або, можливо, їх предка взагалі, і вони звуться Romano, Lechnowiczowie; Hoszowcy Olizarowiczarai, Steciowicami або в іншій формі: Stecowięta, Jaślsowięta, Jaclvo\vięta; але навіть цього імені було недостатньо, коли це траплялося кілька разів у таких родинах і кілька десятків шляхтичів поставали перед касти-лауером для показу; Тому до по батькові додавали прізвиська, також характерні. Наприклад, Чайковські мають прізвиська Sło ninka, Trunko, Berynda, Zgałat; Гошовські: Korobczyk, Hołdysz, Nalewajko, Berehułka, Najdan, Polewodnik: Łozińscy; Циганка, Дзєжка, Чізкейк; Вітвіцький; Кравець, Костка, Сєчка тощо. І коли додавання прізвиська виявилося недостатнім, щоб розрізнити це дрібне дворянство за іменем, вони також додали, звідки походить особа, яка з’являється на виставі, чи то з Лозіни, чи з Чайковіце, з Плетеніце чи з Унюва. По батькові, як і прізвиська, часто бувають східного типу, як би для позначення народу, від якого вони були отримані. Наприклад, рід Ясницьких Москалевичів, ймовірно, отримав по батькові від предка, який, можливо, в московському випадку, мав прізвисько Москала. Чайковські або Лозінські, які належали до родини Згалатовичів або до родини Македонських, мабуть, отримали це чисто східне прізвисько під час поневірянь, як татарські полонені, продані туркам, або просто як турецькі полонені. Назви Міранич і Голдяж також вказують на стосунки польського народу зі східною частиною та різноманітний етнографічний елемент, з якого складалася прикордонна шляхта.
Цілі села цього бідного дворянства, за влучним висловом однієї з інструкцій зборів при цих великих школах, займаються лицарською школою, бо в епоху Смоленська і Хотина їх часто закликали до зброї, а сини чи онуки тих, хто хизувався палицею чи пташиною рушницею, одягали їх у панцири та на коней, а часом і як мечоносці стояли підтарости. перші ряди, або під час парадів, або під час народного ополчення.