Частина 7

вони прийшли на це місце з тієї групи, з розумінням того, що куди б вони не прийшли до них, вони повинні будуть постати перед атарами, які були в цьому колі*. Їм сказали: «Їм дозволено робити все, що вони хочуть, ми прийшли сюди не похизуватися, тому не будемо з’являтися». 4. Для такого інструктажу вони знову прийшли, і пан Свосовський просив їх, щоб мій воєвода та інші їхні люди прийшли до них, якщо не сьогодні, то завтра, бо вже вечір, ми не можемо стояти на цьому полі, бо вечір надходить; обіцяючи, що воєводі ми нічого не будемо казати, ані показуватись не будемо, бо серед нас є сильні люди, які цього не признають. Ми нічого не забудемо про приватну суперечку і будемо мирні, а будемо говорити тільки про три статті, тобто про справедливість, про захист і про те, якою дорогою нам іти на вибори. На що ми отримали таку відповідь від перемишльського судді: » Білоголова жінка, яка воліла втратити свого сина живим на той бік, ніж відрізати сина наполовину, рекомендована Саламоновому двору; Ми також, перебуваючи з нашими власними синами Корони нашої матері, яка виховувала нас стільки років і дала нам, між іншим, християнські королівства, добру славу навіки, не хочемо бачити її вирубаною, ми б краще принаймні дозволили старшим поступитися місцем молодшим і не дозволити нашій матері турбуватися своїми успіхами. Завтра вранці, о десятій годині, ми представимося їхнім братам і сестрам у тому місці, де тепер їхні Господи, і там я переконаю їх щодо трьох згаданих статей, які є найбільш терміновими і пропущеними в скликанні. З цим посли відпустили їх, а коли їм повернули обидва намиста, вони розійшлися. 6. На другий день прийшов воєвода з усіма вчорашніми відходами на те місце, де стояли вчорашні відходи, до якого прибуло багато людей із Львівської землі, що вчора були в іншій групі, і дещо із Сяноцької землі; зробивши коло, довго чекали другого. Тоді через годину вийшли ті з Вішня, а як побачили вчора воєводу на своєму місці, то не хотіли до нього підходити, а якраз над передмістям стали й утворили коло, з якого незабаром послали своїх посланців до воєводи, щоб воєвода та інші прийшли до свого кола, депутати, обрані на конвокації. «вислуховував легації і розпитував про дальші потреби, які описані в варшавській конвокації), робив умовляння, нагадуючи їм, що вони без них, пане воєводо, і без нас, пане воєводо, нічого не можуть зробити. Вони відповіли і послали до них своїх гінців: «Згадаймо добре вчорашні дискусії, що відбулися між нами per internuncios, згадаймо, чому ми розійшлися pro finaii; Ми повинні були з’явитися в цьому місці, де ми стоїмо разом, і обговорити три речі, тобто справедливість і захист, і зробити спільні заходи щодо виборів, і вони не повинні були нагадувати нам про жодне повідомлення чи переривання; тепер ми бачимо інше, одне полягає в тому, що вони не з нами в звичайному та призначеному місці, інше полягає в тому, що вони просять щось інше, ніж учорашня домовленість, щоб почути повідомлення, яке ми не можемо слухати і не потребуємо, а радше ми просимо їх прийти до нас, як до своїх братів, у те місце, куди вони хотіли прийти вчора і поговорити про ці згадані статті. 6. Після такого інструктажу знову прийшли посланці і запитали, чи воєвода з групою стоять на варшавській конвокації? На що вони відповіли, що ми хотіли б стояти при скликанні, але не можемо, бо бачимо, що в ньому все погане, а інші воєводства його не прийняли, тому що протестанти, як старші сенатори воєводств Познанського, Серацького, Каліського, Яовлоцлавецького, Мазовецького, Плоцького, Більського та інших ленних часів протестаційні автентичність маємо*. Тому з цією декларацією і з цими протестантами вони послали до них коло, щоб підтвердити ці протести за їхню кращу віру.