і рішуче виступив проти обрання депутата більшістю голосів як недійсного').
Король послав свого посланця до парламентських зборів з інструкціями щодо потреб Республіки Польща, які збори мали обговорити -). Ця інструкція була, як правило, усною. У 1634 р. поміщики генерала Вишенського вимагали письмової інструкції для кращого і більш упорядкованого проведення сеймиків і щоб ця інструкція була передана за два тижні до сеймику в місто, з якого кожен, отримавши відомості, міг би тоді краще порадити 3). Однак вони були дуже чутливі, оскільки король, бажаючи показати своє невдоволення, бодай найменшою мірою образив знать. Проте депутатам, обраним на сеймику, давали вказівки щодо діяльності на сеймі. Зазвичай воно було «задуманим», тобто точно визначало, що і як мав робити на сеймі депутат, який вважався представником воєводства, а не представником нації в сучасному розумінні цього слова. Так, наприклад, 7 серпня 1C28 генералу Вишенському було наказано погодитися на необхідну платню, але з умовою, що «якщо пізніше ми зробимо якусь контрибуцію для виплати солдату, то не будемо починати ніяких інших податків, доки всі інші коронні воєводства не зрівняються з нами». Так само читаємо в інституції з 1628 р., що вони дали дозвіл на побори з декларацією, що «заспокоївши батьківщину, не будемо робити ніяких грошових субсидій, доки інші воєводства не зрівняються з нами в теперішніх і колишніх контрибуціях». Це були, як бачимо, погрози, але були й безумовні мандати, як, наприклад, в інструкції посланника від 1593 р., щоб сплатити витрати на місію Фредро до Туреччини, і не втручатися, поки це не станеться; так само читаємо в інструкції сенаторам від січня 1627 р., що депутати не можуть там нічого укладати, але вони принесуть нам свої переконання на сеймику, попередньому сеймі, і так само сеймовим депутатам також наказувалося (від 4 червня 1640 р.) «розуміти способи liberae ehcłionis на сеймі, будь-які укладати без того до сейму». інколи заохочує людей розігнати сейм інструкціями, як бачимо у Вишенській інструкції від 9 грудня 1636 р., яка наказувала «здійснити конституцією сеймові висновки, навіть якщо треба було б організувати протест і негайно піти».