Як проходив цей захист Станіслава в Руському воєводстві, показують подальші таборові лауди, ухвалені під маршалом цієї другої конфедерації Яном Мнішеком. У таборі біля Щуткова, мабуть, перед обличчям невеликої кількості зібраних людей, поміщики підбадьорюються у відновленні цієї другої конфедерації та приймають субсидії для поплічників. Наступного дня вони вже під Любачовим і засмучений маршалок закликає поміщиків йти до табору через втрату честі. Все йде добре. Маршала, невідомо, чи від біди, чи від хвороби.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
Передмова XVIU
помирає в Мосціськах. Солтик був обраний лідером народного ополчення. Він не приступає до обрання нового маршалка замість померлого, а натомість дає дворянам відпустку від народного повстання, вони розпускають їх, зменшуючи і без того слабкий табір. Родини Утшицьких, Улінських і Дзедушицьких протестують проти такої пасивності Солтика, партизани якого стверджують, що їхні опоненти протестують лише тому, що вони самі прагнуть посісти посаду маршала.
З Ляського вони просунулися до Ришкової Волі, де 20 серпня розбили табір. Тут Станіслав Устрицький напав на намет львівського камергера Семєнського. На Солтика тиснули, щоб він скликав з’їзд для обрання маршалка всього воєводства; він не скликав затребуваного з’їзду і, як протестувало дворянство, дав поміщикам відпустки, не заборонив вільного голосування, а інших покривав партикулярними вироками; прапороносці, як львівський, навіть хоругву забрали. З’явилися цікаві маніфести, наприклад, Юзефа Францішека Дзедушицького, Яна Дзедушицького, Базиля Устрицького, Улінського тощо.