У кожному з цих об’єднань землевласники беруть на себе примусові повноваження для підтримки громадської безпеки, замінюючи владу, яка більше не в змозі впоратися із завданням. Що стосується взаємовідносин у період міжцарів’я, то слід зазначити, що за тогочасними уявленнями джерело влади, яким був король, припинило своє існування з його смертю – влада перейшла до рук землевласників, які здійснювали як адміністрацію, так і суд. Вони творять уряд на основі загальної конфедерації, але творять у воєводстві свій уряд, а також свій каптуровий суд; влада передається «разом», у РП стільки урядів, скільки воєводств. Найвищі посади займає асамблея Конфедерації; Гієронім Сенявський, воєвода руський, був шляхетським висуванцем. Сеймик, хоч і в міжцарів’ї, стає владою.
На жаль, розвиток парламентаризму під час міжцарів’я зазнав сильного впливу дисидентства, яке було ще дуже сильним і численним по всій Короні. Під впливом цієї дисидентської течії, яка виникла відразу в першому міжцарів’ї, сама основа конфедерації була спотворена, тому що «посилаючись як на основу власного існування на конфедерацію, засновану в 1438 році, проти гуситизму та його принципів, під цим прикриттям було введено принцип, який був протилежний de dissidentibus, який негайно повинен був відобразитися на всьому напрямку уряду. І тому, наприклад, цей новий напрямок є видно в гаслах про недопущення курфюрстів до дому Габсбургів, у дедалі точнішому формулюванні принципу, згідно з яким депутати є носіями мандатів інтересів стану, до такої міри, що, як ми маємо свідчення, їм доручалися всі
XIII
приватні справи для захисту в сеймовому суді 1). Правда, що прагнення поширити каптурові суди на всі штати доводить прагнення до єдності в плані права і справедливості, але й тут ці прагнення супроводжуються інтересом станів, тож чому місто Львів, хоч і запрошене до всіх конфедерацій, ухиляється від переваг капотських судів і встановлює твердий протест проти каптурових судів? кожне воєводство повідомлено всій Республіці Польща таким чином, що установи, засновані цими воєводствами, з незначними змінами, є одними і тими самими по всій Республіці Польща, і таким чином, незважаючи на особливі відмінності, Республіка Польща має сильну державу, здатну підтримувати державну єдність, принаймні в ім’я власних державних інтересів, навіть під час міжцарів’я.