Краєвиди Алушти, яка є одним із найвідоміших пунктів у межах нашого туру, поступаються, як мені здається, тим із трьох місць, які я згадав, і дещо розчаровують очікування; хоча широка долина, що тягнеться вглиб країни від моря до коріння Чатир-Дагу, без сумніву, має значну красу. Якими різними очима дивилися на цю унікальну гору різні народи; і як ясно вони засвідчили свої кілька звичок у назвах, які вони вирішили прикріпити до нього! Греки називали її Столовою горою; татари, Шатрова гора; козаки, Сідлова гора; але один англієць у Севастополі сказав моєму другові, що він вважав це ні на що схоже, як на яловичу філе.
На тій частині узбережжя, яка лежить між Каффою та Судаком, нещодавно було виявлено кілька руїн у місці під назвою Коктабель, які, на думку деяких, позначають місце стародавньої Феодосії. Вважається, що його відстань від Кіммерійського Босфору точно збігається з версією Страбона, і все ще помітні як штучна, так і природна гавань; море тепер проривається через моль, яка раніше захищала його, і плавно тече через вхід у гавань. Величезна кількість руїн свідчать про те, що це було місце великого масштабу; але ті, які я спостерігав, складалися лише з фундаментів, побудованих із грубого каміння та цементу. Ми піднялися на гору до руїн генуезького замку, стежка на вершині якого надзвичайно вузька та величезна. Невеликий язичок землі біля цього порту, звідки відкривається великий вид на Євксин, тепер зайнятий козацькою вартою.
Під час останнього літа мого проживання в Криму сталася обставина, згадкою про яку я закінчу ці Нотатки. Коли настав час мого від'їзду і стало відомо, що я їду, одного ранку мене здивував візит татарського мурзи, з яким я раніше не був знайомий. Після тривалої церемонії він повідомив мені, що, почувши про моє заплановане повернення до Англії> і припускаючи, що я не вирушу без захисту в таку довгу й небезпечну подорож, він чекав на мене, щоб порекомендувати мені двох чоловіків, щоб діяти як ескорт або охорона. Один з них був старий татарин, який був з ним, а другий був його рідний брат. На завершення він направив мене до спільного друга Y для отримання додаткової інформації та дав мені свою адресу. Коли я запитав його, як далеко ці люди готові зайти, якщо я вимагаю їхньої присутності? «Аж до ваших кордонів, — сказав він, — або навіть до Англії, якщо ви того бажаєте». Я повідомив йому про невизначеність часу та способу моєї подорожі та про те, що я, можливо, повернуся морем із Феодосії; але я запевнив його, що якщо мені знадобляться такі помічники, я не повинен забувати про його рекомендацію.