Хвороби їхніх коней, а також своїх власних, і один із них, позичивши моєму синові вуздечку, благав його берегти прикріплений до неї амулет, «за який, — сказав він, — я заплатив п’ять рублів». Ще одна їхня улюблена специфіка — мішечок із пшоном, прив’язаний до шиї коня, який, оскільки його застосовують чи то для кульгавої ноги, чи то для хворої спини, я вважаю, що однаково ефективний для обох. Вони також кидають яйце або яйця в обличчя хворого коня; але що цей оберіг не завжди ефективний, можу відповісти з власного досвіду. Ці забобони, якими б грубими вони не здавалися, аж ніяк не притаманні нижчому класу. Під час хвороби одного з моїх дітей управитель сусіднього мурзи, який випадково зайшов до дому, повідомив мене, що його господар має силу вилікувати. «Він напише для вас роботу», — сказав чоловік. «Яку ви повинні спалити, і тримайте дитину над димом від неї: після цього вона одужає; або, можливо, він накаже вам зашити папір, не дивлячись на нього, і нехай вона постійно його носить. Не вагайтеся, надсилайте йому, якщо бажаєте». Мені не доводилося випробувати силу цього оберега, так як моя дитина одужала без його допомоги.
Подібно до багатьох інших народів Сходу, вони зберігають марновірство про лихе око, яке надто добре відомо, щоб потребувати опису; з цим пов’язано вірування, що захоплення незнайомою людиною може принести нещастя їхнім дітям, худобі тощо.; і дуже стародавній метод запобігання його поганих наслідків, плюючи на об'єкт, на який, як передбачається, впливають.
Інше, більш незвичайне упередження, яке пронизує як краще поінформованих, так і нижчий клас людей, полягає в повазі до бджіл. Вони припускають, що якщо будь-яке пограбування буде вчинено там, де зберігається кілька вуликів, усе поголів'я поступово зменшиться і за короткий час загине; "бо бджоли", кажуть вони, "я не терплю злодійства". Це зауваження неодноразово робили мені поважні, а в інших питаннях, очевидно, розумні люди.
У випадках епідемічної хвороби худоби татарин розраховує вилікувати її, відрубавши голову одній з них і закопавши її в яму. Я вважаю, що це жертва дияволу, або злому духу, який наслав заразу.
У Криму, як у татар, так і у болгарських поселенців, є дуже поширений звичай підвішувати кінський череп біля своїх будинків, щоб захистити їх від чаклунства. Стародавні авторитети стверджують, що дещо схоже марновірство панує серед найдавніших відомих мешканців цієї країни (таврів), які, однак, використовували для цієї мети людський череп.