Під час нашого візиту до Судака, на шляху південного узбережжя, нас прийняли та надзвичайно приємно поселили в домі гідного старого грека та його дружини, які часто надавали притулок таким, хто, шукаючи цього земного раю, мусив пройти через чистилище, якщо це звелося до необхідності ночівлі в брудному та жалюгідному місці, яке називається трактером, яке тримають деякі німці біля замку. Будинок наших грецьких друзів був ідеальним контрастом у всіх відношеннях до котеджів, які я описав; а відпочинок і затишок отримали додаткову насолоду від веселого прийому з боку тих, хто, хоча живе приватно, відчуває себе задоволеним можливістю таким чином змішуватися з суспільством і служити іншим. У його підвалі було гарне вино, а в запасниках його дружини — лікери та смачні консерви, які вони пишаються своєю майстерністю та досконалістю у виготовленні.
Там же ми побачили найбільшу колекцію шовкопрядів, яку я зустрічав у Криму. Заохочення уряду до їхнього вирощування було недостатнім для отримання будь-якого стимулятора, і дерева, колись так рясно посаджені через це, є більшою частиною знищених. Татари зберігають невелику кількість, але весь шовк, я думаю, прядуть вдома, і використовують його російські жінки для в'язання панчіх або татари для ткацтва.
Адміністрація німців дуже відрізняється від решти, оскільки вони мають спеціальний комітет колоніального уряду, до якого входять болгари. Цей Comptoir розташований у місті Катеринослав; і там призначаються інспектори та заступники інспекторів з невеликою платнею3, які проживають у головному місті округу, в якому розташована колонія, через яких усі справи передаються начальникам і які знову листуються з міністром внутрішніх справ.
Хоча його імператорська величність надав їм більше привілеїв і надав більше особливих прихильностей, ніж будь-якому іншому колоністу, за винятком небагатьох, помічених у подальшому, ніхто не досяг меншого успіху. І все ж землі, розподілені між ними, повсюдно були найродючішими; і великі суми грошей, в пропорції від однієї до п'ятисот або шестисот рублів на сім'ю, позичалися їм після прибуття без відсотків на десять років (а потім збільшені до двадцяти років) на будівництво своїх будинків і купівлю реманенту і т.д. і c. Протягом двадцяти років не було дозволено вербування серед них, а також жодних податків за цей період. З ними провадилася та сама система, що й у всіх російських колоніях, збираючи великі маси людей у села, будинки яких стояли поруч одна з одною.
Гроші, авансовані урядом цим німцям, були прямо позичені на умовах, що, виплачуючи їх, кожен колоніст села повинен відповідати за загальну кількість і загальну кількість для кожної особи.