мої сусіди-татари були зі мною протягом дня перед моїм від'їздом, або сиділи мовчки в моїй кімнаті, або допомагали в організації подорожі; але в день мого від'їзду мало хто міг побачити мене; і коли діти пішли попрощатися з жінками, вони побачили, що вони мовчали й дуже сумували. Двоє моїх слуг, один поляк, інший німець, діловито й уважно допомагали мені весь попередній день; але коли вони виконали свій обов’язок, вони подбали про те, щоб втопити свій смуток у великих випивках вина й бренді, чого вони раніше обіцяли мені не робити. Вранці перед моїм від'їздом вони ще сильніше відчули потребу повторити те, що попередня ніч викликала підбадьорення; і боюся, якщо не уявною, то принаймні номінальною причиною повторення того самого злочину наступного вечора: і добре, якби зло тут зупинилося.
На завершення я зауважив, що коли я сидів у різанині й був готовий піти, полячка подарувала мені маленький буханець хліба та трохи сиру, які вона послала купити для мене на базарне місто; вона дала його з особливим наказом, щоб я з’їв його сам, і тоді мені не захочеться хліба в дорогу. Однак те, що я не відчував цього бажання, я, безсумнівно, завдячував сильнішому чару, ніж її маленький буханець, хоча я отримав його з готовою обіцянкою купити мою долю за таку поступливу ціну.
ЩОДО ЗЛОЧИННИХ ТАТАР.
Пробуваючи з початку 1816 року до березня 1820 року в селі Карагос, що в Криму, я мав щоденну нагоду знайомитися з вдачами татарських мешканців цієї околиці. Ті з них, які здавалися мені найбільш примітними, я час від часу згадував для розваги свого друга в Англії, ретельно записуючи на папері спостереження, які вони виникали послідовно.
Таким чином, я наважуюсь запропонувати публіці маленьку збірку майже в тому вигляді, в якому вона була спочатку складена.
Серед незліченних недоліків і дискваліфікацій, які я усвідомлюю, я спонуканий думати, що, як житель і жінка, я мав переваги для отримання інформації, вищі за переваги мандрівника. З них я намагався скористатися, і, обмеживши мої зауваження якомога більше темами, які відповідають моїм власним знанням і щодо яких мене можна вважати компетентним свідком, я готовий сподіватися, що я забезпечив своїм незв’язаним ескізам єдину перевагу, на яку вони претендують як рекомендація істини.