Його орендар святкує його приїзд, приносячи йому подарунки з яйцями, фруктами, випічкою тощо. Татарський хазяїн, який звик жити в селі, з такою ж обережністю уникає перебування в місті, де його витрати настільки перевищують його звичайну ощадливість, а його змішання з суспільством є настільки сильним і неминуче більшим, ніж його мирні звички схильні відповідати. Англійський власник, посеред сусідів і підопічних, все ж відчуває себе там самотнім прибульцем: його звички, абсолютно відмінні від усіх, що його оточують, він приєднується до святкової групи, але як спостерігач; його серце не бере участі ні в церковному святі, ні в тій зовнішній пишноті, що погано узгоджується з чистим і простим поклонінням тому Духу, Який вимагає поклоніння в дусі й правді: він з болем бачить, скільки часу втрачено без будь-якої похвальної мети чи будь-якої мети, яка може підбадьорити розум чи тіло; і він не може не відчувати жалю, дотримуючись суворості, яка позначає утримання від роботи в день народження якогось неповажного святого, тоді як тим, що Бог так милосердно призначив днем загального відпочинку, у всіх сенсах зловживають. На всьому російському континенті субота не вважається днем, спеціально відведеним для релігійного поклоніння, а є одним із більш ніж звичайної метушні: у всіх великих містах недільний ринок є найбільшим; тому ранню частину дня займають сімейні заходи, а вечір присвячений балам або театру. Таким чином, англієць, чий характер, мабуть, складається з матеріалів, які важко зрівнятися з чужорідним матеріалом, виявляє, якою б не була кількість його знайомих, що він має мало друзів.
З того, що було зроблено, можна легко побачити, що рутина сільського життя серед такої примітивної раси, як татари, хоч іноді й пожвавлювалася відвідинами міст чи сусідніх власників, або робилася цікавою завдяки обслуговуванню наших бідніших сусідів, все ж мала бути анекдотом, хоча й дозволяла багато спостережень і достатку. працевлаштування.
Моральний характер селянства Криму надзвичайно розбещений і порочний; і, за винятком татар, я ніколи не вважав можливим будь-якими добрими послугами чи добротою збудити в них будь-яку прихильність, щоб вид склянки коньяку не подолав миттєво; і серед слуг, яких ми мали, майже з усіх націй, там майже незмінно головними рисами були груба аморальність і закоренела любов до пияцтва.
Різні способи, за допомогою яких вони виявляли свій жаль у момент мого відходу з Карагоса, були таким чином виявлені: