Шовковиця, вирощена в Карагосі та в садах Степу, білі, дрібні й несмачні; але на південному узбережжі культивується велика чорна шовковиця, яка вражає своєю пишністю та досконалістю плодів. Добре відомо, що оливки, інжир і гранат так само можна знайти в тому самому улюбленому районі; але їхня продукція надто мала, щоб заслуговувати на увагу. Але красиві яблука з цих долин дуже шануються в Москві та Санкт-Петербурзі, куди їх надсилають у великій кількості.
Уся продукція саду в Карагосі, включаючи сливи, шовковицю тощо. останнім часом повністю використовувався для дистиляції.
З цих плодів росіяни роблять чудовий квас, а особливо з дуже поширеного у нас кизилу, який, як і терен, татари сушать і деякий час зберігають. Ці останні, у своїй любові до кислот, з великою охотою пожирають дикі яблука, яких багато в саду, і мають спосіб зберегти їх, кидаючи у воду та захищаючи від повітря.
У Карагосі є стандартне абрикосове дерево, обхват якого становить вісімнадцять футів один дюйм.
Вирощування городів у Криму значною мірою залежить від зрошення і виконується шляхом висаджування або посіву рослин або насіння на невеликі грядки, пересічені траншеями, щоб вода, коли вона потрапляє, стікала до кожної рослини. Цінність усієї садової землі визначається тим, як її можна поливати, і часто один власник дає іншому велику винагороду за використання води, яка тече землею одного з джерела в маєтку іншого. Вода направляється для цієї мети, і коли рослини вперше піднімаються, розподіляється між ними двічі на день, але згодом, коли вони набираються сили, ця робота пропорційно зменшується.