Ми зупинилися на один день і дві ночі, щоб джентльмени побачили кілька отар іспанських овець і табунів коней, що знаходяться неподалік. Власники маєтків тут тримають на своїй землі великі отари овець і худоби, як найлегший і найвигідніший спосіб споживання її продукції. Одна особина утримує дві, три або п'ятсот коней, а отари і табуни пропорційно. У цій країні є один власник, який володіє маєтком із 50 000 десайтів і отарою з 50 000 овець. Він француз, на ім'я Ревере, і є першим інтродуцентом іспанських овець на півдні Росії. Уряд пообіцяв дати йому десятину землі за кожну імпортовану іспанську вівцю, і він погодився привезти 100 000 голів, але виконав лише половину того, що мав на меті. Ця отара була поза нашим теперішнім маршрутом, але вони побачили отару містера Пікте, швейцарського джентльмена, який жив поблизу Коблевки, і мав 6000 чи 7000 іспанських овець. Кажуть, що стадо пана Ренара в Караніке налічує 5000 голів. Звичайні стада, або, як їх ще називають, цегайські вівці, походять із Молдови, і загалом від 1000 до 2000 в отарі. Управління цими вівцями дуже відрізняється від системи, яка існує в Англії. Вони вимагають утримання в сильні холоди взимку; і зберігаються всередині високих дворів, огороджених стінами, щоб запобігти грабіжництву вовка, який тут часто спустошує.
Болото там, де ми переходили, було за три версти. Наше перебування в Одесі затягнулося через те, що проходження через неї вважалося небезпечним, і лише повернення морозу за дві ночі до того, як ми залишили це місце, спонукало нас сподіватися, що тепер це можливо; але коли ми дійшли до звичайного проходу, нам сказали, що це неможливо; що лід був настільки розбитий, що ніхто не наважився нас взяти. Село містера Ренара, де ми ночували, було за п'ять верст від цього місця; і оскільки не було рівної кількості пасажирів, переїзд туди виявився більш безпечним. Упевнившись у цьому попередньої ночі, після раннього сніданку ми вирушили до тієї частини нашої експедиції, якої я чекав з великим страхом через мінливу погоду та звіт про нещасні випадки, що дійшли до нас в Одесі. Екіпажі дісталися до берега річки, і їх запрягло кілька людей; я, діти та слуга поїхали G2 на санях, по вісім чи десять чоловік на кожному, щоб запрягти нас, а джентльмени йшли пішки. Лід швидко танув, у багатьох місцях тріснув і був дуже тонким; але в інших частинах, де вони вирізали лунки для риболовлі, шматки льоду, які діставали, були дев’ять дюймів завтовшки. Я сатин мовчазний жах всю дорогу; і все ж відчував цілковиту впевненість, що сили Бога цілком достатньо, щоб захистити нас, якщо Він у Своєму милосерді вважатиме це за потрібне.