- найпростіший механізм, який тільки можна придумати. Задіяно небагато вітряків. Водяні млини всі підтоплені, і, будучи працюючими дуже маленькими струмочками, рідко рухаються вище півроку: бо в розпал літа вони часто стоять на місці від посухи, а взимку від морозу.
У ці часи часто доводиться відправляти кукурудзу на перемелювання на відстань сорок-п'ятдесят верст. Ці млини настільки погано виконують свою роботу, що найкраща пшениця, яку можна придбати, не дасть якісного борошна. Єдиний відомий тут спосіб її обробки - це домашні сита, а все дрібне борошно, яке використовується в південних урядах Росії, привозиться з Москви (віддалена від Акметчета 1397 верст). Продається від семи до десяти карбованців за пуд, або тридцять шість фунтів англійських, біле найкраще домашнє борошно, необроблене, купується від дванадцяти до двадцяти п'яти копійок за оку.
Житнє борошно татари повсюдно використовують для виготовлення хліба, а пшеничне — для випічки. Невелика кількість хорошої пшениці, яку вони вирощують, майже вся продається, щоб купити кілька необхідних речей, які вони мають нагоду купити.
Ґрунти Криму різноманітні. У деяких місцях це насичена суглиниста глина, але я вважаю, що більша частина неглибока, скеляста або гравійна; і від тепла сонця трава вигорає дуже рано в сезон. Середній урожай кукурудзи становить вісім з одного; Я не можу, однак, думати, що навіть у сприятливі роки вона перевищує цю кількість, і я боюся, що недостатні врожаї частіше, ніж рясні.
Збирають урожай уже наприкінці червня або на початку липня, і оскільки швидке дозрівання кукурудзи робить її надзвичайно сухою та крихкою, прийнято сіяти бородату пшеницю, яка менш схильна до тряски. Велика частина того, що називається Арнут, або ярою пшеницею, сіється росіянами, болгарами тощо.; але здебільшого озима пшениця дуже нижчої якості, жито, трохи ячменю, трохи вівса або трохи конопель, льону чи проса утворюють масштаби татарського вирощування.
Примітно, що ячмінь і овес, які в англійському землеробстві слідують за культурами, ніколи не процвітають у Криму так добре, як коли їх посівають на одній землі рік за роком, протягом восьми, дев’яти чи навіть десяти років безперервно. Арнут ніколи не висівають на свіжу землю, якщо тільки її не зорано восени, оскільки весняних дощів у найбільш сприятливі пори року недостатньо для забезпечення необхідної кількості вологи.
Клімат не такий помірний, як в Англії, спека влітку набагато сильніша, а холод взимку нескінченно суворіший.
Ці спостереження, написані на північній стороні гряди гір, що огинають узбережжя Криму, не мають на меті застосовуватися до «невеликого, але красивого урочища, яке схиляється до моря на своїй південній експозиції».