Хто сумнівається, що цивілізація не підніме російського хама на більш поважне місце в масштабі людського існування? Саме брак світла, а не нездатність його отримати, робить його тим, ким він є. Проте розвиток цивілізації в цій величезній імперії має бути повільним, навіть якщо всі спонукання дає той, хто, як загалом вважають, дбає про найкращі інтереси своїх підданих. Збільшення можливостей для торгівлі, заохочення іноземних поселенців, готова увага до чужинців, допомога, надана громадським роботам, і зростання мануфактури, все це свідчить про пробуджену та тривожну увагу до суспільного блага. Знання, хоч воно повільно світає на російському обрії, все ж розповсюджуватиметься все більшою яскравістю над їх півкулею. Великі зв’язки священства будуть розірвані, інтереси вельмож об’єднаються з інтересами народу, а промисловість задовольнить зростаючі потреби, які має породити свобода. Тож нехай ми з оптимістичним сподіванням не будемо сподіватися на такий результат, коли побачимо, як християнство своїм чистим і енергійним світлом допомагає розвіяти морок невігластва і знайти підтримку не лише самого монарха, але й наймогутніших князів королівства та сановників церкви, які з найпочеснішою ревністю дали свою санкцію та надали свою допомогу тим, хто, знаючи та оцінка важливих істин релігії, бажання широко поширювати благословення та розподіляти його дари по всьому темному та грішному світу*.
Розділ XI. Царська адміністрація, суди, тотальне хабарництво, право володіння кріпаками та візити монарха
сторінка 52/130