Хати татарських селян за дешевизною будівництва, швидкістю будівництва та простотою матеріалів, мабуть, не мають собі рівних; а всередині взагалі чистота, особливо у гірських татар. Вони побудовані з дубових колів, кінці яких встромлені перпендикулярно в землю, і стоять над нею на сім або вісім футів і на відстані від одного до півтора футів один від одного; в них вплетені лігери, і все добре заштукатурено всередині та зовні, а коли висохне, побілено. Дах має крокви, перехрещені лігерами, на які насипають попіл, мергель або землю; але все більш заможні хами викладають плиткою свої будинки. Сараї, корівники, стайні і все, що належить до татарського двору, однаково складається з колів і ліг, а утеплюється коров’ячим гноєм. Коли татарин бажає одружитися і зосередився на родині, з якої він має намір вибрати собі дружину (при цьому він повинен здебільшого керуватися інтересом, хоча про відому красу чи добрі якості його нареченої, можливо, описали йому її слуги), його першим кроком є отримання згоди батька. Коли це досягнуто, подарунки надсилаються відповідно до обставин залицяльника, який тепер відвідує сім’ю на основі підвищеної фамільярності. Жодної жіночої частини, однак, він ніколи не бачить, якщо тільки він не може крадькома поглянути на свою прекрасну, яка має перевагу бачити його щоразу, коли він приходить до дому, крізь ґрати, що оточують кімнати жінок.
У призначений для весілля час татарський мурза розсилає по всіх навколишніх селах запрошення прийти на його гуляння і веселий настрій. Так бенкетують два, три або більше сіл на день, і це триває тиждень, десять днів або два тижні, залежно від багатства молодого. Кожен гість бере з собою якийсь подарунок, наскільки йому дозволяють кошти: кінь, вівця, ягня, різні предмети одягу, навіть гроші, даруються з цієї нагоди.
Увечері перед весіллям, свідком якого я був, відбувається багато церемоній, коли готують наречену. Бідолашна дівчина або була, або, здавалося, була дуже мимовільною жертвою. Коли я вперше увійшов, вона лежала на подушках, накрившись, щоб її не було видно, і оточена дівчатами, які були її подругами, а решта жінок були менш уважними. Дівчата час від часу голосно оплакували втрату свого супутника, і вона приєднувалася до голосу горя. Нарешті жінки сказали їй, що настав час починати приготування.