Під час вечері вони сидять у колі навколо невеликого столу приблизно в футі від землі, на який накинуто велику скатертину, або частіше довгу серветку, що покриває коліна всіх присутніх. Потім приносять першу страву, яка зазвичай складається з супу, разом із шматочками хліба та ложкою для кожного. Всі їдять з одного посуду, а використання виделок невідомо. Коли смажене або варене м'ясо подано до столу, господар дому нарізає його скибками і допомагає пальцями своїм гостям, кладучи кожному на свій хліб або на піднос. На своїх вечірках вони подають десять або п'ятнадцять страв, одну за одною; а за дружнім обідом я ніколи не бачив менше шести. Воду зазвичай п’ють за столом, а коли її прибирають, подають чудову каву, часто без цукру чи вершків. Кожній людині до і після їди приносять кухоль і тазик. У них не прийнято вимовляти благодать вголос, але я помітив, що старші жінки сім’ї повторюють якусь молитву перед тим, як починають їсти.
Музичні інструменти татар - самі немузичні в своєму роді. Вони складаються з сопілки, сопілки та барабана; перший з них є супутником хлопчика-пастуха, а два останніх постійно супроводжують їхні весільні бенкети. Я часто розпитував про національні пісні, але ніколи не міг почути жодної, яка була б вартою або навіть вартою перекладу: ті, яких мої хлопці навчилися серед татарських хлопців, зазвичай ґрунтувалися на якомусь сільському анекдоті. Я не можу знайти, що вони мають звичайний східний смак до розповідей про некромантію та зачарування; але вони люблять історії про привидів, і ніхто з них не сумнівається в тому, що диявол гуляє в саду в Карагосі.
У хлопців багато дуже активних ігор, деякі з яких нагадують ігри наших англійських дітей. Серед тих, що притаманні їм самим, є декілька, які граються з кістками, які вони кидають із тильної сторони долоні та знову ловлять дуже майстерно.