Священик має владу давати розлучення за певних обставин. Якщо чоловік бив або жорстоко використовував свою дружину, вона може поскаржитися муллі, який у присутності громади села приходить до будинку та оголошує офіційне розлучення між сторонами. Жінка повертається до своїх стосунків. Втікаючі сірники, хоч і не звичайні, іноді трапляються, і здаються такими ж дійсними, як і ті, що освячені священиком. Жодна інша ганьба не пов’язана з ними, окрім тієї, яка є результатом пропуску їхніх гордих церемоніалів і свят. Жінка вважає себе фактично пов’язаною з чоловіком, а він так само віддано прив’язується до неї, ніби вони пройшли через довгі випробування татарського шлюбу. Випадок цього стався в селі Карагос серед наших власних робітників.
Татарин, маючи більше однієї дочки, не віддасть молодшу заміж раніше за старшу, хоч і дорожче за неї; отже, незважаючи на те, щоб її краса чи вдача так хвалилися й звеличувалися її слугами, дівчина не має шансів вийти заміж раніше за своїх сестер або, можливо, якщо їх багато, взагалі отримати чоловіка. Але серед селянства це правило, мабуть, обійдеться. Донька мурзи не може вийти заміж за селянина, і кількість її власного рангу тепер скорочується до невеликого. За законом чоловік може одружитися на вдові свого брата. У разі смерті чоловіка дружина успадковує одну третину його особистого майна, а діти ділять решту.
Опіка над дітьми покладається на братів померлого, вдови також стають їх підопічними.
Що стосується земельної власності, то трибунали російського уряду мають владу над опікунами маєтків, і щорічний звіт про доходи та виплати має бути поданий і засвідчений у губернських судах, щоб запобігти довіреній особі привласнити собі те, що йому належить.
Земельний маєток переходить до спадкоємця чоловічої статі, але за умови утримання сім’ї.
Найвищою перевагою татарського характеру є їхня тверезість і цнотливість, за які вони є загальнопримітними та гідними похвали. Татарський закон, як мені казали, у випадках невірності передбачає покладення кривдника в могилу, викопану для цієї мети, коли, коли вся околиця, зібрана з багатьох верст, кожен з присутніх кидає камінь, і таким чином злочинця приносять у жертву гніву ображених почуттів.
Однак кримські татари, які тепер живуть під російським урядом і підкоряються російським законам, більше не можуть виконувати свої власні звичаї, і це, серед іншого, вийшло з ужитку.