У моїй подорожі я вже розповідав про пости Росії; До цього можна додати наступні подробиці, які я згодом з’ясував: уряд дозволяє тисячу двісті карбованців за тройку, або комплект із трьох коней, на рік, окрім прогони, або звичайної ціни, яку сплачує мандрівник, оскільки стільки тройків, скільки руху на дорозі вимагає перебування на одній станції. За цю суму, яка, безумовно, виглядає дуже великою, орендар дає трьом коням, як було сказано вище, одного ємчека, або погонича, і невеликий чотириколісний візок, або карету без ресор, яку він зобов’язаний мати завжди готовою до дороги і за яку він оплачує всі регулярні та непередбачені витрати. Він, крім того, зобов’язаний безкоштовно постачати коней для імператорської сім’ї, сенату, урядових естафетів, повстяних ягерів і посади. Проте, хоча це здається дуже ліберальною надбавкою, багато з них вважають за потрібне її збільшити, намагаючись тримати менше коней, ніж вони підписані, і часто змушуючи мандрівників підкуповувати їх, щоб отримати коней, якщо тільки вони не носять знаки розрізнення чи подорожують із кур’єрським паспортом, на якому є слова «cazonie nadobnost» або «державна служба», вони не сміють нехтувати.
Швидкість подорожей по Росії дуже примітна. Государ пройшов від Москви до Петербурга!), відстань 483 версти, або 728| верст, за 36 год. Можна навести ще один приклад такого стилю подорожей по континенту від дуже поважного одеського купця: цей джентльмен доїхав з Одеси до Кале за сімнадцять днів. Я чув кілька інших речей такого ж роду. Генерал-офіцер, який передав імператриці Катерині розвідувальні відомості про падіння фортеці Отчакофф на Чорному морі, здійснив шлях у 1200 миль за п'ять днів і ночей. Пошта, однак, не мандрує швидко; його часто затримують у окружних містах, а від Каффи до Москви їхати чотирнадцять днів, тобто лише шістдесят шість миль на день.