Російське купецтво можна розглядати як проміжний клас між дворянами і селянством. Ті, хто належить до першої гільдії або класу, називаються майорами державної служби; у той час як найнижчий клас включає всіх дрібних крамарів усіх видів, які однаково називають себе копетами, або купцями.
Місто Каффа має власного Начальнека, або начальника, якого зазвичай, хоча й неправомірно, призначають губернатором. Його юрисдикція поширюється лише на місто. Покійний начальник, м. Енґел, людина, яка вельми розрахована на це призначення, змінив багато зловживань, які вкралися в карантин і митницю, і виявляв пильну турботу від імені уряду, що відчували багато тих, хто раніше визнав, за словами офіцера, генерального директора карантину, «виборцем Ільфо, месьє!» Продукція митниці в 1818 році становила 250 000 рублів; але в адміністрації цього губернатора вона зросла до 700 тис. крб. Ось така різниця між чесністю та корупцією!
Пан Енґель після першого року правління поїхав до Петербурга, щоб дати звіт про це; і перед своїм від’їздом він публічно заявив, що якщо йому не вдасться переконати уряд дати згоду на здійснення деяких планів, які він розробив на користь міста, він ніколи не повинен туди повертатися. Йому не вдалося; а інший був призначений на посаду, яку він колись зізнався, що це було мірою його бажання заповнити з честю, і для якої він відхилив пропозицію більш прибуткової чи почесної посади.
Цей джентльмен також намагався внести зміни в умови володіння, що, якщо це виявиться успішним, значно підвищить вартість маєтків і підштовхне млявий дух орендарів. У своєму маєтку він вимагав від татар по п'ятдесят копійок за голову за кожну вівцю та ягнят і по два карбованці за кожного робочого вола, або корову й теля; дрібну худобу платити від п'ятдесяти копійок до одного карбованця, відповідно до її віку.
Я покинув Крим до того, як можна було зрозуміти наслідки цієї домовленості; але з тих пір я чув, що татари вважали це як новим, так і гнітючим, і внаслідок цього багато сімей залишили власність.