Мулла вважається головою кожної парафії, і нічого важливого для громади не робиться без його поради. Його землю орють для нього, його зерно сіють, жнуть і везуть додому, і рідко коли власник землі бере десятину від священика.
У мечетях використовується арабська мова, яку духовенство вчиться читати, не вміючи перекладати, маючи лише загальне уявлення про тенденцію кожної молитви. Ефенді (вищий клас священства), безсумнівно, є більш освіченими, але для мулла з менших сіл вважається достатнім вміти читати й розуміти деякі таємниці їхньої релігії. Навіть найменше село не обходиться без міністра; і оскільки ці бідні люди помиляються в об’єктах своїх вірувань і в дотриманні безглуздих законів, принаймні вони мають право на заслугу щирості у своїй відданості та суворого дотримання тих обов’язків, які наказує їхня релігія.
Сукня татарського пана буває з сукна, оздобленого золотим або срібним мереживом, а в спеку влітку з турецького шовку або з шовку в суміші, а взимку його пальто підбивається хутром.
Його штани носять тісно, з низькими кісточками, і зроблені з яскравого льону, часто синього. Носить верхні та нижні тапочки, панчіх немає. У нього, як правило, велика висока шапка з широкого сукна (що відрізняє його від селянства), кольорова полотняна сорочка. Священики і старі носять бороди, а молодь їх голить. Всі голять голову; і мулли відомі за білою лляною тканиною, якою вони пов'язують зовнішню частину своїх шапок.