* Серед багатьох нецивілізованих орд, підкорених Росії, зараз проживають місіонери та створюються школи. Північний, південний і східний край цієї величезної імперії тепер відвідують ці посланці миру; для тих, хто був у темряві, засяяло світло, і троянда ще зацвіте в пустелі. З тих пір, як я залишив південь Росії, відбулося заснування двох місіонерів у Криму; і місіонерський реєстр за січень 1823 року повідомляє про повернення на півострів султана Катте Гері, який разом з містером* Льюїсом Уеєм і польським рабином відвідав його під час мого проживання там: тоді говорили про запропоновану зараз школу. Я мало сумніваюся в тому, що татари завоюють довіру м’якою й лагідною поведінкою християнських служителів; і як тільки ця впевненість буде вдосконалена, а школи засновані з певним успіхом, можна сподіватися більшого врожаю від кримських татар, ніж від будь-якого іншого з магометанських підданих Росії. Можна очікувати, що резиденція султана (визнаного нащадка їхніх ханів) матиме велику вагу та вплив на користь справи, якою він займається; і я змушений думати, що жоден місіонер не матиме менше труднощів і позбавлень або менше перешкод, з якими можна боротися, ніж кримськотатарський. Якщо буде виконана одна велика трудність — спонукати татарський розум до активного дослідження, то ми, мабуть, незабаром матимемо привід радіти плодам їхньої праці. Оскільки Господареві жнив було вгодно послати цих Своїх робітників, нехай Він благословить їхнє служіння збільшенням і наситить бідних хлібом.
Я приєднуюся до мемуарів барона де Тотта, пояснення рангу султана.
«Слово «Султан» — це титул, який дають османським принцам, які народилися, коли їхні батьки були на престолі, а також тим, хто належав до сім’ї Джузуісіан. Воно вимовляється як «Солтан» і, безсумнівно, збігається з «Судан», що в Єгипті може означати царя; але в Туреччині чи Тартарії не означає суверенної влади. Титул «Чам» (або хан) приймається сувереном Татар, і еквівалентно Шаху, що означає царя серед персів». «Тому епітет Султан присвоюється тому, хто користується правом спадкоємства; і це, згідно з турецьким законом, належить старшому в родині». К