Найвидатніша тварина Криму - тушканчик, який є мешканцем відкритих рівнин. Під час мого проживання в Караґосі двоє англійських джентльменів спостерігали, як одна з цих маленьких істот бігала й стрибала по Степу, біля нашого саду. Вони йшли за ним з рішучістю зловити його; але після того, як близько години ганялися за ним у багатьох напрямках, один із них повернувся додому за догом, щоб допомогти їм, а інший залишився, щоб тримати тушканчика в полі зору. Навіть маючи цю додаткову силу, вони безуспішно відновили погоню; бо після того, як людину й собаку тримали на відстані ще півгодини, він нарешті втік у сховище, серед стосів і накидав соломи на ток, або на ток. Коли на нього натискали, він стрибав за допомогою хвоста на відстань п’яти чи шести ярдів. Якось мій син приніс додому одного, якого зловила хорт, але він вважає, що пес здивував його під час сну.
З більших тварин у лісистих горах водяться дикі кабани та невеликі види оленів, яких іноді привозять на ринок болгарські поселенці. Час від часу можна почути й вовків, які чинять чимало лиха серед отар овець, але їх аж ніяк не так багато, як у північних степах. Незважаючи на нашу близькість до місця, звідки фазан, як кажуть, походить і отримав назву, цього птаха в Криму ніколи не бачили. Досить багато куріпок і перепілок, не рідкість на Степу – дрохва. Існує також п'ять різних видів бекасів. Три птахи, надзвичайні своїм гарним оперенням, але всі, я вважаю, іноді зустрічаються в Англії, часто відвідують сад у Карагосі: одуд, качок і бджолоїдка. Останній, здається, є перелітним птахом, прилітає рано навесні, x2, і вчиняє великі хижаки серед вуликів, якщо за ним не спостерігають і знищують.
Татари та греки не знають мистецтва стріляти з польоту, і завжди висловлюють найбільший подив, коли бачать, що це практикується.
Татари докладають чималих зусиль для знищення сарани, коли зграя цієї тварини, як іноді буває, відвідує Крим.
Селян скликають по округах, і від п'ятисот до тисячі чоловік розташовуються табором на заражених ними частинах Степу. У випадку, який трапився під час мого проживання, ця система діяла протягом кількох тижнів, і багато сіна, яке лежало готове до перенесення додому, було використано для спалювання сарани. Для цього робили траншеї, складали в них сіно, підпалювали його та знищували сарану.
Досада мух і бліх починається з першою погожою погодою і не припиняється до повторних морозів. Звичайний спосіб знищення останнього полягає в тому, щоб поставити посуд, наповнений водою, біля запаленої свічки. Таким чином ми інколи ловили три, чотири та п’ятсот за одну ніч.