— губчаста речовина, яку татари використовують замість труту і якою запалюють свої люльки: її готують із гриба, що росте на деревах, який варять, а потім збивають, поки він не стане м’яким, а потім сушать. Є також більш світлий вид, нарости рослини.
Звичайне взуття татарських селян робиться з невичиненої коров'ячої або бичачої шкіри, яку вирізають у формі довгого овалу і зшивають з одного кінця так, щоб закрити пальці ніг. Потім це взуття стягують навколо ноги і шнурують мотузкою. У суху погоду іноді носять російські личаки, які вважаються дуже міцними. Мистецтво чинбарства і фарбування шкіри, як я вважаю, обмежується містами Бахчисарай і Карасубазар, де виготовляють майже все взуття, що використовується на півострові, і відправляють на інші базари. У першому з них також є мануфактура з виробництва ножів.
Чудова гора під назвою Агірміш знаходиться в полі зору Карагоса і частково входить до маєтку, де я жив. Паллада припускає, що це кіммерійська гора стародавніх часів, і, безсумнівно, через її відокремлений і видатний вигляд вона цілком заслуговує на особливу назву. У лісі, що вкриває його вершину, є перпендикулярна печера, яка носить у татар ім'я Чортової криниці. Кажуть, що під час правління ханів злочинців іноді засуджували до кидання в цю прірву. Існує також традиція, що одного разу, коли трохи проса було скинуто заради експерименту, насіння знову з’явилося біля джерела, яке б’є біля поштової станції Гранітчі.
Навесні 1818 року семеро татар, які були визнані винними в різних грабежах і вбивствах, в округах Акметчет, Феодосія, Керч і Порт Патч, були засуджені за російським законом до покарання кнута* в кожному з цих міст. Вперше зазнавши цього жахливого покарання в Акметчеті, вони були проведені до Феодосії, сильно випрасовані і просиділи там у в'язниці до години, призначеної для бичування. Потім їх відвели на ринкову площу, де зібралися сотні глядачів, щоб побачити цю сцену; і від англійця, який був присутній під час цієї події, я отримав наступний опис угоди. Винуватці, кожен у свою чергу, * Справжню вимову цього слова, мабуть, було б краще представлено, якби воно було написано вузол. були прикріплені до похилого стовпа з кільцем у верхній частині, до якого голова була настільки щільно прикріплена за допомогою мотузки, щоб запобігти страждальцю від крику. Руки були тісно зв’язані з обох боків, а внизу було два кільця для ніг, які були закріплені таким же чином. Потім оголювали спину і зривали пластир або ганчірку, накладену після попереднього бичування. Далі виступав татарський священик, у якому був присутній татарський священик, і зачитував вголос злочини, за які правопорушників карали, разом із вироком закону. Це зайняло майже півгодини.