Вони повсюдно відмовляються від вина і навіть у разі хвороби вимагають згоди свого священика, перш ніж пити його. У деяких випадках, наскільки я знаю, це не було надано, коли це могло бути важливим. Багато з них п'ють коньяк без вагань, стверджуючи, що Магомет заборонив вживати лише бродіння. Однак це лише прохання найбільш необізнаних або найбільш свавільних. Я бачив, як вони пили пиво, яке, мабуть, було таким же неприйнятним, з точки зору закону, як і вино, але вони не були поінформовані, як воно виготовляється.
Якось я запитав одного татарського пана, чи правда, що магометани вірять у те, що в них немає душі:
«Звичайно ні, — відповів він, — але цілковита відокремленість, у якій вони живуть, не дозволяє визнати, що вони моляться публічно, і це суперечить нашому закону, щоб вони це робили». З іншого боку, я бачив, як татарки молилися, як у зазначені години, так і в еякуляційній манері, з ревністю та відданістю, які не залишали у мене жодних сумнівів щодо їхньої віри та надії.
Старі люди, як правило, дуже суворі служителі мечеті, але молодь, здається, ходить рідко. Колись я був таємним свідком їхніх церемоній у сільському метче*, але нічого примітного не помітив. Найбільш релігійні з них прагнуть отримати достатньо грошей, щоб доставити їх до Мекки; візит до якого дає їм титул Хаджі, або Паломника.
Татари носять велику кількість оберегів і амулетів, як захист від хвороб та інших небезпек. Зазвичай вони складаються з письмового паперу, купленого в мулли, і ретельно зашитого в шматок бавовни чи шовку. Вони висять на шиї на шнурках, жінки підвішують до волосся, а чоловіки носять посередині спини, пришиваючи до верхнього одягу. Вони використовують цей засіб для * Мечеті або місця поклоніння.