— це довгий критий віз або віз, деякі з двох, а інші з чотирьох коліс, які називають маджаром. Мало хто, навіть із найбагатших серед них, має кращий транспортний засіб, ніж цей, щоб вивезти своїх дружин і сімей. Коли татарка їде відвідати свою матір або інших друзів, усі її слуги їдуть з нею, і вона очікує, що її зустрінуть у кареті з такою церемонією, як якщо б вона приїхала в державній кареті.
Прикрас татарської світлиці небагато; але тут тепло, чисто і комфортно. Підлога, яка завжди утворена грязюкою, покрита навіть у найбідніших будинках грубою сірою ковдрою; в кращому випадку з турецькими рогожками або килимами. Подушки для сидінь, а також для спинки, на яку можна спертися, розташовані вздовж двох сторін кімнати. Навколо побілених стін жіночих помешкань висять зразки промисловості її мешканок, а саме: вишиті серветки, носові хустинки тощо. а на полицях можна побачити різні предмети одягу, мантії та кафтани дам. Крім цієї виставки, завжди є купа покривал, матраців і подушок для їхніх ліжок, на які накинуто тонке покривало, часто з тонкого мусліну, щоб дати змогу побачити багатий шовк і атлас, з яких вони зазвичай зроблені. Інші предмети меблів - це маленький турецький столик і велика скриня, пофарбована в червоний, зелений та півдюжини інших кольорів.
З одного боку кімнати полиця підтримує посуд, склянки, чашки тощо. Останні вони пишаються тим, що вони красиві; і завжди дають каву, як в Туреччині, з подвійною чашкою. Щербет зазвичай пропонують у басейні Китаю.
Вікна в них не засклені, а заґратовані, а взимку щільно заклеєні папером, залишаючи в кожному невелике місце для шматка скла. Влітку їх химерно прикрашають листочками паперу, розкладеними поперек ґрат.
Татарські печі чудово пристосовані для збереження і розповсюдження тепла: коли вони сильно розжарені, а вуглинки готові закритися, дверцята прикріплюють до отвору печі, а навколо кладуть тугу ступку, щоб тепло не виходило. Ці двері завжди у вхідній кімнаті, але піч виступає у вітальню.
Жіночі помешкання багатших татар розташовані в замку, крізь ворота якого не впускають нікого, крім прислуги та відвідувачок. З перших лише один чи двоє мають привілей самостійно входити в кімнати. У господаря є інший будинок, відмінний від цієї будівлі, в якому він приймає своїх гостей.
У селянина майже завжди дві кімнати, з яких внутрішня служить для квартири дружини, а зовнішня використовується як кухня.