перебувають не в найбільш сприятливих умовах; колонії болгар, які є найкращими землеробами та найпрацьовитішими жителями півострова; Велика кількість євреїв, багато з яких належать до секти караїмів, і їх всюди дуже поважають; вірменські крамарі в кожному місті; і греки і в містах, і в селах. Деякі великі села російських коронних селян, крім татар, утворюють основне населення Степу; але в містах, особливо в Каффі, можна знайти нащадків понад п’ятнадцяти різних націй.
Закон про власність у Криму залишається таким самим або з невеликими змінами, який був спочатку встановлений росіянами під час підкорення. Кожна душа чоловічої статі, яка оселилася в маєтку, зобов’язана віддавати його власнику вісім днів праці на рік; в обмін на це він має привілей випасати всіх своїх коней, худобу тощо. На якій би землі він не зорав, він віддає одну десяту врожаю власнику землі; а на сіно — залежно від сезонної кількості — від третини до половини. І сіно, і кукурудзу треба нести додому на подвір'я господаря, який сам іде в поле, щоб побачити їх^послати. Незважаючи на те, що татари з різних сіл у Криму орють, фактично, де завгодно і скільки завгодно, після сплати вищезгаданої десятини, і несуть дуже незначні витрати (за винятком праці), однак така велика їхня природна огида до промисловості, що багато з них, замість того, щоб орати і сіяти, купуватимуть кукурудзу, щоб прогодувати свої родини; інші вирощують достатньо лише на частину року, а решту обмінюють на вовну, овець тощо.
У простому житті татар можна простежити багато схожості з тим, що описано в найдавніших віках історії Святого Письма. Їхні багатства складаються тепер, як це було зазвичай тоді, в отарах і чередах і в кількості їхніх родин. Багато з їхніх домашніх звичок однакові: не так дивно, що в такому простому житті можна знайти таку відповідність, як те, що будь-які люди, які протягом кількох століть мали стосунки з більш цивілізованими націями, все ще зберігають ті манери, які були характерними для людства до того, як наука просвітила, а комерція збагатила світ. Тут перша ще невідома, а друга ледве наважується ступити за околиці морського порту, куди спокушає її навігація. Обмін все ще залишається засобом купівлі, і гроші рідко потрібні або виробляються в угодах, укладених між одним татаром, оскільки вони з набагато більшою тривогою дивляться на витрати однієї петки (приблизно півгроша), ніж на вартість десяти чи двадцяти рублів, якщо вони обговорюються шляхом обміну. Бідні татари, як і Яків, відбувають учнівство для своїх дружин, а потім приймаються як частина сім'ї.
Татар Криму можна поділити на три класи: мурзи, або дворяни; мулли, або жерці; і селянство; останній віддає велику пошану обом першим.