«Найкращий розрахунок, який ми можемо зробити, — це військові сили, які в змозі зібрати Чам. Невдовзі ми побачимо, як цей князь збирає три армії одночасно: одну зі ста тисяч чоловік, якою він командував особисто; іншу — із шістдесяти тисяч — під командуванням Калґа; і третю із сорока тисяч — під командуванням Нурадіна. Він мав владу збільшити подвійну кількість, без шкоди для необхідної праці держави». Хоча під час мого проживання там я один чи два рази чув про заплановані повстання, я не міг, виходячи з того, що я бачив, або з того, що я чув від авторитетної перевірки, виявити існування будь-якого подібного духу: тепер ці люди надто безсилі, щоб повстати проти все ще зростаючої та величезної сили свого пана; і якщо з відмовою від використання їхньої бойової зброї не втече бажання використовувати її, то сміливий дух, який вирізняв їх за часів правління їхніх ханів, здається, тепер обмежений найгіршою частиною їхньої спільноти, яка є лютою та сміливою лише у злі, Йі Йі Мурза, татарський шляхтич, що жив у околицях Порт-Патча (село, до якого належали татари, страту яких я описав), був підозрюваний на дуже вагомих підставах у причетності до розкрадання цих мародерів. Щоб відповісти на це, його викликали на трибунал в Акметчет, звідки він, як кажуть, узяв і роздав у свій перший приїзд двадцять тисяч рублів. І врешті-решт, щоб зібрати суму, необхідну, щоб врятуватися від особистого покарання, він спочатку продав своїх овець і кобил, а нарешті маєток.
Оскільки я неодноразово згадував про фелтягерів, можливо, доцільно пояснити, що таке особливий відділ цих офіцерів: вони виключно зайняті на державній службі, і більш специфічно призначені для тієї її частини, яка має відношення до таємного виконання наказів адміністрації в різних провінціях; наприклад, раптова усунення губернаторів провінцій, чи їхніх головних агентів, чи інших огидних осіб, підозрюваних урядом. Ці повстяні ягери універсально відбираються за силу тіла, особисту мужність і розсудливість. Свого в'язня, зв'язаного по руках і ногах, зазвичай ведуть до Сибіру, а іноді й до в'язниць метрополії. Вони мандрують зі своїми підопічними з найшвидшою швидкістю, і є не тільки офіцерами рангу, але й озброєні найабсолютнішими повноваженнями, щоб отримати все, що їм потрібно в дорозі, щоб пришвидшити їх переїзд через країну.