Розквартирування військ є ще однією темою, про яку, як я раніше не зазначав, не буде нецікаво навести кілька подробиць. Рейлі каже: «При імператриці Катерині татари отримали звільнення від усіх видів податків і розквартирування військ, а також привілей не надавати рекрутів. Але вони зобов’язалися утримувати два полки Бехлі, або кавалерії, чисельністю майже 5000 чоловік. Павло Перший, скасувавши регулярні війська, запропонував підкорити татар ті самі податки, що й решта імперії, що викликало хвилюючі емоції, нинішній імператор повернув їм їхні привілеї, і замість утримання двох полків наказав постачати війська, які там розквартировані, деревиною». Справа в тому, що татари не утримують, а комплектують два полки; і під час війни з Францією вони спорядили чотири полки, якими командував князь Балатук: вони складали лінійний корпус, по 800 у кожному полку, і їхня хоробра поведінка була високо оцінена. Князь Балатук останнім часом докладає всіх зусиль, щоб стати гетьманом татар, і деякий час це викликало великий переполох в уряді Гріма: однак він ще не здійснив свого бажання. Крім оснащення двох полків, що є їхньою квотою в мирній установі, потрібна поставка деревини; і вони також підлягають розквартируванню військ під час своїх маршів і зустрічних маршів через півострів, який іноді є їхнім маршрутом до Грузії, коли загони прямують з Молдавії, або Бессарабії, або західної частини імперії, поряд із розв’язкою тих, хто дислокується на півострові.
У 1789 році чисельність війська в Криму становила тридцять тисяч, з яких п'ять тисяч були козаками; нинішня військова частина становить лише десять тисяч. Про військову силу в 1767 році під керівництвом ханів Максуда Герея та його наступника Крима Герея барон де Тотт так пише: