Раніше передню частину сукні прикрашали золотими або срібними монетами, і в багатьох випадках уся передня частина тіла повністю покривалася ними; але оскільки вони виявили, що турецький ага, або вождь, який випадково спостерігав за ними, часто дивився на цю виставу з лихим оком, і що, не маючи некромантичних навичок, він зазвичай вмів перетворювати чуже золото на своє власне негайне використання, вони навчилися знімати свої золоті прикраси, і тепер із задоволенням кажуть, що вони їх носили.
На своїх святкових святах вони танцюють у групах, утворюючи кожну партію в коло, і танцюють з великим настроєм, дещо в стилі анатолійської ромайки, під волинку, барабан, а іноді й балалайку чи триструнну скрипку.
Будинки болгар вирізняються чистотою і порядком, хоча й викликають заперечення через надзвичайну темряву; дуже маленьке вікно та великий відкритий димар пропускають усе світло, яке вони мають; однак, як і кріт, вони, здається, мають стільки, скільки їм потрібно.
Вони прості й відкриті у своїх манерах, гостинні до незнайомця, віддають усе найкраще, що мають, і ріжуть свій коровай із привітним виразом, який змушує забути його колір у доброму гуморі, який його представляє. Сушена риба і сир завжди є в їхніх магазинах; і мандрівник, який пройшов «пустельну гірську стежку Леона» або похмурі степи Росії, не відкине чисті, хоча й грубі страви, які пропонує йому гостинність болгарського селянина.
Записано та вірено всіма деномінаціями забобонних мешканців Криму, що ця якість (гостинність) була засобом збереження цілого села від жахливого візиту чуми протягом 1812 та 1813 років. Віра про уособлення зла зустрічається рідко, хоча ми читаємо про це в усіх східних казках. Історія така: близько півночі незнайомець постукав у котедж одного з цих селян і впустив його; він благав про їжу та пиття, і те й інше йому давали безкоштовно, і його залишили на решту ночі; але, підкріпившись, він підвівся, щоб піти, і, подякувавши їм за прийом, запевнив їх, що щедро відплатить. «Я, — сказав він, — ЧУМА, і під час лиха, з яким я приїхав відвідати цю країну, ваше село залишиться неушкодженим і недоторканим серед навколишнього спустошення». Обіцянка була виконана, і село врятувалося від інфекції, яка з жахливою швидкістю поширювалася навколо.