Крім звичайних зернових, які болгарин вирощує, він вирощує достатньо льону для потреб своєї родини, але рідко сіє просо чи садове насіння; оскільки їхні села розташовані поблизу гір, їм здебільшого доводиться йти на значну відстань, щоб орати. Ті з них, які живуть поблизу лісів, які не позбавлені спустошення та знищення сокири, отримали значний прибуток від випалювання деревного вугілля, яке вони знаходять у продажі на найближчому ринку; з ним часто готують, а також у своїх ханах чи кав'ярнях.
Отже, працьовитість і ощадливість болгарина, який користується всіма обставинами, які сприяють його незалежності, надто розслабляють його, щоб посилати своїх дітей у рабство; кожне село знаходить роботу, навіть більш ніж достатньо, щоб зайняти своїх жителів.
Жінки працьовиті й чисті: окрім звичайних домашніх занять, вони прядуть і тчуть свій і чоловіковий одяг; і болгарин носить небагато речей, але це або робота його дружини, або його власна. Багато домашнього посуду також виготовляють власноруч. Під час сінокосів або жнив жінки також допомагають у полі; і, таким чином, у працездатних звичках проходить активне та веселе життя цих людей.
Чоловіки середнього зросту, худорляві, гостролиці, з високими вилицями; довге волосся, що звисає майже до плечей, і зазвичай дуже високі чола або голі на маківці. Їхнє вбрання зроблено з грубої вовни або вовняної тканини, пряденої та витканої вдома; їхні вовняні пояси схожі на ті, які носили татари, тощо.; але їх також кують удома та фарбують мареною.
Жінки набагато приємніші за своїм загальним виглядом; смаглявий колір обличчя та блискучі темні очі підкреслювали сукню, незвичайну, якщо не сказати привабливу: вона складається з тонкої та дуже білої вовняної тканини, окантованої знизу та навколо червоною облямівкою, глибиною близько двох дюймів. Нижня спідниця, яка зроблена з того самого матеріалу, і також червона, видно під сукнею, на всю глибину краю; широкий пояс, або пояс, із довгими кінцями, зав’язаними ззаду, і зазвичай вишитий шовковою або золотою ниткою; а на голові хустка або вуаль з білого мусліну з облямівкою навколо, щоб відповідати решті сукні: вона недбало накинута на голову і спадає на спину, і, позбавлена надзвичайної офіційності татарської вуалі, виглядає набагато витонченішою.