КОМІСІЯ для перевірки титулів спірних земель, що називається по-русськи Spornie Commissie, здається, була дуже невдалою у своїй праці; межі маєтків у Криму ще дуже нечітко відомі, і багато хто, якщо не більшість із них, потрапили в сум’яття, яке видається безнадійним через довготривалість. Розміри найбільших маєтків у Криму не можна порівняти з колоніями на північних берегах Чорного моря та Асофа; але вони значно перевищують наші уявлення про великий маєток, деякі з яких містять дванадцять тисяч десайтів, або двадцять вісім тисяч англійських акрів*: найменші — від п’ятисот до тисячі десайтів. Єдиний податок, який сплачує власник, — це податок на доходи за ставкою шість відсотків.
Правління цього півострова, хоч у більшості своїх форм подібне до уряду інших губерній Росії, все ж має деякі особливості, які прив’язані до нього, які роблять його більш незалежним, а отже, як резиденцію для чужинців, кращим перед багатьма частинами Росії.
Абсолютно не обов'язково бути натуралізованим або стати російським підданим, щоб бути тут мешканцем; за винятком купців, від яких вимагається зарахувати себе до одного з трьох класів відповідно до їхніх можливостей або бажання.
У першому з них передбачається або передбачається мати майно в місті, до якого вони належать, на суму 20 000 рублів; * Російський дезаїт становить 2f англійських акрів. К2 другого класу на суму 10000; > а міщани, або низи, 5000 руб: звичайно я маю на увазі міста Криму. У Власній Росії капітал, необхідний для того, щоб стати купцем будь-якої з гільдій, значно більший. Однак цього уникають, і не стільки через випадкові витрати, яких вони піддають, скільки через кайдани, які він приносить із собою; оскільки особа, натуралізована таким чином, не може покинути імперію, не надавши прийнятної застави для свого повернення туди.
Однак є багато переваг, які уряд має право надавати тим, хто потрапляє під його захист, і той, хто керується своїми інтересами, а не своїми схильностями, зробить це добре, якщо погодиться на це. Перші два класи купців звільняються від спорядження новобранців; але міщани їх знаходять; і ціна рекрута зростає пропорційно до кількості, яку вимагає уряд від кожної сотні душ чоловічої статі; варіюється від 1200 до 2000 руб. Під час пізньої війни щороку набирали п'ять рекрутів зі ста чоловіків. Це дуже тяжко лягло як на великих, так і на дрібних землевласників, і вартість рекрута в багатьох місцях піднялася набагато вище, ніж я тут сказав, незважаючи на те, що сенат встановив ціну в 1260 рублів за одного.