Місту Каффі належить двадцять тисяч десятин землі; спочатку було надано лише десять тисяч, які були збільшені до теперішньої кількості завдяки зацікавленості та клопотанням різних губернаторів. Це, однак, дає лише дві тисячі п'ятсот карбованців прибутку, оскільки це дрібний гравійний грунт і вирощує взагалі дуже мізерні врожаї кукурудзи; але він також пасе кілька тисяч овець навесні та на початку літа. Доходи цієї міської землі належать магістрату і витрачаються на міські збори різного опису. КафФа, яку так називали татари й латиняни, а також росіяни й греки, Феодосія, припускаючи, що вона була місцем давньогрецького міста з такою назвою, була під час свого процвітання під генуезцями, часто називаним Крим-Стамбулом, або Константинополем Криму, а татари з тих пір і навіть зараз дуже часто називають Кутчук-Стамбул, або Малий Константинополь. Кажуть, що колись у стінах цього місця було 36 000 будинків, а разом із передмістям — не менше 44 000.
У 1780 році, як нам кажуть, тут було лише 100 будинків, а в 1800 році, за словами доктора Кларка, населення налічувало лише п’ятдесят сімей. (Я не можу уявити, що це було правильним). З тих пір жахливе спустошення чуми 1812 року знищило будинки, знищило майно кожної людини і на деякий час, здавалося, знищило як засоби, так і дух для торгівлі. У цей період вона втратила 3000 осіб.
Але зміна, яку можуть спричинити кілька років, рідко виявляється сильніше, ніж на берегах Чорного моря: навряд чи є морський порт навколо його меж, який не міг би надати незаперечних доказів цього; а головна з них — Одеса в теперішньому стані! Те, що з поверненням тиші та впевненості мало відбутися відродження торгівлі, було розумно очікувати, особливо тому, що порти Криму надавали такі можливості мореплавцям, і особливо порт Кайфа. Те, що його трафік відроджується, а його «населення швидко зростає», безсумнівно. У 1820 році в Кайфі було побудовано не менше п'ятдесяти будинків, і неправильність мого попереднього твердження щодо населення цього місця полягала в тому, що він занижував його кількість, оскільки в тому році (1820) воно налічувало п'ять тисяч жителів, не враховуючи гарнізону, який складається з дванадцяти до тисячі п'ятсот чоловік.