Герцога де Рішельє, великого благодійника Одеси і всієї Нової Росії, змінив його друг граф Ланжерон, який в силу своєї посади генерал-губернатора Тавриди, звичайно, є головою підлеглого уряду Криму; і до нього можна подавати апеляції та надсилати петиції, як у наших судах, посилаючись на суди нижчої інстанції. Однак головне управління його справами покладено на губернатора Криму, резиденція якого знаходиться в Акметчеті або Сімферополі. При ньому діють судові трибунали, які називаються Земським судом, або Земельним трибуналом; Ояезное суд, або окружний суд, у справах, що стосуються дворянства; Гибернское Правлания, і менший суд, приставлений до кожної сотні, зветься Правланія, від російського слова «правет» виправляти: тут часто виправляються менші скарги, без потреби переносити апеляцію до вищого суду. Земський суд, або Земельний трибунал, очолює офіцер під назвою капітан есправнек, або, як його називають татари і турки, Кай-ма-кан. Нижче за ним йдуть Заседаттелі, і один з них зазвичай або часто татарин; інші російські. В окрузі Каффа їх чотири, і під їхнім розпорядженням певна кількість ременів, або клерків. Espravnek має або повинен бути дворянського рангу та має певне значення в країні, оскільки влада, надана в його руках, є дуже великою.
У росіян є прислів'я, яке звучить так:
«Суд любеет Золото, ах страпчіе сиребро» або «Суд любить золото, а прикажчики — срібло». Оскільки я цитую російську книгу, опубліковану в 1815 році, я не можу сказати, що я сатирую, коли я визнаю свою віру в те, що їхнє прислів’я є правдивим; і я знаю, що уряд Крірна певною мірою відомий тим, що підтвердив це. «Який, — сказав джентльмен, який не був ані англійцем, ані росіянином, — хто з них, на вашу думку, швидше за все досягне успіху в цій справі? Мій друг готовий відкликати свою претензію, якщо вона не буде заснована на справедливості й правді». Це був запит одного джентльмена до свого друга, до одного із Засідаттелів. «Скільки грошей дасть твій друг, щоб це врегулювали?» була відповідь. Якою б суворістю чи сумлінністю не володіли керівники уряду в Криму, підлабузники, які живуть на такі маленькі зарплати, пильно користуються будь-якою можливістю їх підвищення, яку їм так часто дає їх майже необмежена влада. «Я не можу взяти ваші гроші за те, що я збираюся зробити, — сказав один із них, коли йому запропонували двадцятип’ятирублеву купюру, — це мій обов’язок зробити це, але якщо ви захочете зробити мені якийсь подарунок», — завершив промову уклін, який обіцяв прийняття.