До Акмечеті, або Сімферополя, — 150 верст.
Ми простояли тут лише кілька годин, і був холодний сніжний день, що не дозволило мені зайти в місто. Пани пішли відвідати губернатора, пана Бересдіну, який заклав у своїй власності деякі мануфактури і з яким пан Й. був знайомий раніше. Одна з них, тканина для синього сукна, дуже тонка і хорошої якості, коштує п’ятнадцять карбованців архен, що становить дві третини англійського ярда.
З Симферополя ми незабаром вирушили в Карасубазар. Це перше татарське місто, і воно набагато більше незвичайне, ніж приємне:
вузькі й неправильні вулички, що представляють надзвичайну кількість крамниць, зайнятих татарами, євреями, вірменами, росіянами та греками. Для продажу тільки фруктів, кажуть, є двісті крамниць: тут є сушені фрукти всіх видів; яблука у великій кількості; горіхів у великій кількості, і вони так добре зберігаються, що вони зовсім не схожі на волоські горіхи в Англії в цю пору року, а набагато перевершують їх. Здається, приблизно стільки ж магазинів з продажу татарського взуття. Будь-яка товарна позиція, завезена в Крим, тут коштує дешевше, ніж деінде. Ми пробули день і дві ночі, закупили провізію тощо. везти з собою до Караґосса, і ми дісталися цього місця пополудні третього лютого, дуже вдячні за те, що завершили нашу справу і прибули до нашого довгоочікуваного пункту призначення.