У Дрісі ми перетнули рукав Двіни, названий за назвою цього міста, через яке вона протікає. Оскільки тут немає мостів, ми переїхали на поромі, або наплавному мосту, який є пласкою платформою, достатньо великою, щоб вмістити дві карети, а також коней; мотузка, протягнута прямо через річку, яка проходить через канавки у двох вертикальних стовпах на кожному кінці цієї платформи, направляє пором; цим також вони тягнуть, оскільки річки надто глибокі в багатьох частинах, щоб допустити штовхання духом.
Нічого іншого, вартого спостереження, не сталося, поки ми не дісталися до Полоцька. Тут нас протримали десять днів, ставлячи наші екіпажі на сани, без яких неможливо було їхати. Євреї, в чиї руки ми потрапили, змусили нас заплатити дорого за роботу, яка була дуже погано виконана, окрім небажаної затримки, яку вони спричинили нам. У місті було небагато, що могло б обдурити час або привернути нашу увагу; деякі церкви, монастир (з якого його величезна кухня була найвидатнішою частиною і свідчила про легкий стан його власників) і сильні сліди, які спустошення війни залишило в цьому похмурому і напівбезлюдному місті, були єдиними об’єктами спостереження; і вони, особливо останнє, збудили низку меланхолійних роздумів. Цілі вулиці були зруйновані, будинки потрощені, а голі стіни все ще стояли, як і багато інших пам’ятників нинішньої біди.
Під час нашого перебування тут була надзвичайно холодна погода — 27 градусів за Реомюром, і великі кімнати будинку, де ми знайшли помешкання, виглядали як кімнати без орендарів якогось старого замку, що розпадається, де російське тепло справді було б раді, але куди воно ніколи не могло прийти. Нас відвідав городнецький, або міський голова, який наділив нас солдатами для охорони наших екіпажів, що було тут необхідною обережністю, хоча вони були в воротах двору, що належав дому, де ми ночували. Мешканці цього місця переважно є євреями, які складають велику частину кожного міста та села по всій Польщі.
Серйозний і сумний нещасний випадок стався незабаром після того, як ми виїхали з Полоцька, і в значній мірі через погану конструкцію наших саней, незручність яких, хоча ми потім частково усунули, ми певною мірою відчували протягом усього часу, поки ми ними користувалися.