Об’єднання продуктів такого масштабу країни на Ризькому ринку заслуговує на увагу, і хоча я не був свідком цього, я мав нагоду дізнатися про це багато подробиць. Сюди відправляють продукцію Польщі, з Києва на північ, навколо берегів Двіни. Після того, як операція обмолоту різного зерна була виконана, і мороз настав, щоб лід на річках витримав, селяни займаються будівництвом плота, який повинен був переправити ці вантажі до призначеного порту. Ці посудини сформовані з великою винахідливістю та невеликими витратами, збираються разом без використання цвяха, а лише прикріплюються дерев’яними кілочками та набиваються джгутом, щоб зробити їх водонепроникними. Вони несуть від 200 до 500 тонн вантажу і мають довжину від 200 до 400 футів, утворені з великих дерев, розколотих на грубі дошки. Кермо — це одна ялина, за якою керують дванадцять або двадцять чоловіків, залежно від необхідної сили. Найбільш цінною частиною вантажу є пшениця, конопляне насіння тощо. зберігається в центрі посудини, з боків залишається простір для упаковки з тими товарами, які трохи вологими не завдадуть суттєвої шкоди, наприклад, коноплі, мотузки тощо. Коли це завершено, судно готове скористатися першою частиною навігаційного сезону. Як тільки лід розколовся і очиститься, судно пливе за допомогою сильної течії, яка встигає зняти лід, і тридцять-сорок селян, іноді зі своїми дружинами та сім'ями, пливуть на ньому. Власник або його управитель зустрічають вантаж у Ризі, де він або продається купцям, або складується, залежно від обставин. Потім посудину розбивають і продають на випалювання, а часто і на огорожу для купецького двору, і часто приносять не більше ніж від 100 до 200 рублів.
Спосіб, у який деревина спливає вниз, однаково заслуговує на увагу. Декілька квадратних дерев, можливо, 60, 60 або більше, прив’язують одне до одного міцними мотузками на лід: на цю основу кладуть іншу деревину, а потім величезну кількість дров, які рубають селяни протягом зимових місяців, коли інші справи припиняються; ця деревина складена на висоту 12 або 14 футів, і після цього селяни, яким судилося провести це, часто зі своїми сім'ями, видно, як проходять вгору по річці. Вони, прибувши до Риги приблизно в той самий час, у середині травня, створюють надзвичайно цікаву та цікаву картину для спостерігача, який, якщо він і є незнайомцем, подвійно схвильований новим способом транспортування цих товарів, а також тим, що з одного погляду бачить таку значну частку польських продуктів, яку приносить на цей ринок судноплавство по Двіні.