Частина 13

і зґвалтування, якого багато наших братів, шляхтичів, громадян Перемишльської землі зазнало від багатотисячного війська воєводи трансільванського *) в ці дні минулі, якщо ми ще не знаємо, завдяки його відомостям і наказам чи ні, ми знаємо від пана, ми пошлемо до нього наших посланців, церкви і садиби шляхетські відібрано і пограбовано, як шляхту, так і простий люд побито. і поранені, чесних і благородних білих людей образили, урожай, худобу, стада забрали і все, що тільки міг зробити злий і отруйний ворог, вони чинили жорстоко і ганебно, і, виконавши звичай розбійників, вони втекли і пішли, Тому пакт, який Корона мала протягом тривалого часу з землею Трансільванії, і власні запевнення того самого воєводи Трансільванія до царя Господнього та деяких їхніх родичів. сенаторів утримувати під час відсутності Я. кр. Ті мири, укладені з Короною, даються, порушуються і переміщуються, з нашим великим жалем і тих наших братів з невтішною шкодою і болем^). 3. Тому, щоб у присутності нас, як добрих батьків, і на батьківщині нашого королівства, такого відомого, не залишилося ні dedecus, ні ignominia, як від таких світлих людей, ми всі приймаємо це pro publica et communi iniuria nostra et totius Reipublicae nostrae і всюди, де це сказано нашим братам і кожному з них окремо, і спочатку J. kr. Не буде достатньої підтримки для цього послання нашого Господа і всієї Республіки Польща, а ті, хто винні, не будуть покарані за своє здоров’я з достатньою компенсацією за шкоду, тому ми і кожен з нас, de personis nostris, присягаємо і обіцяємо це собі mutuo et inyicem sub fide honore et conscientiis nostris наше здоров’я і багатство, щоб ці наші брати досягли справедливості і кожен з них досяг задоволення, а також корону. 3. І навіть якщо їм це не вдасться або зволікатиме, ми всі, з безсумнівною надією наших братів з інших земель і воєводств на спільний порятунок і viribus nostris et animis mutuis, настільки близькі до їхніх родин, що, доки можемо собі це дозволити, хочемо помститися їм, а не здоров’ям і майном усіх. ми зупинимося. 4. А щоб це було виконано в кращому порядку і з рівною покорою, ніж кожен із нас, що ми сказали і заприсяглись один одному нашими благородними словами, ми використали їхніх панів сенаторів і чиновників нашого IMci pp. руського воєводи') як гетьманського намісника і IMci пана Каліського, старости перемишльського*), таким чином давши їм обом цілковиту владу і владу, і для звільняючи самого IMci руського воєводу до IMci пана Каліського, щоб їхнє панство так чи інакше було притягнуте до відповідальності за першою інформацією про невиконання справедливості від воєводи трансільванського або за яку другу ступінь безглуздості вони нам оголосили в своїх універсалах. 5. За ким ми, нічого не живучи, під нашими благородними чеснотами та надлишком, яке Бог зволив дати кожному з нас, ми будемо рухатися armati, uti contra hostes patriae. якнайкраще, належним чином і достатньо, наскільки кожен із нас може, і ми будемо там у тому місці й у той час, де обидві їхні родини чи сам пан Каліша зволять надіслати нам повідомлення. Однак ми не повинні шкодити комусь, перевозячи та проживаючи з нашими поштовими відділеннями, і, насправді, кожен має бути задоволений своєю експедицією додому, не завдаючи нікому шкоди. 6. Проте, хто не відгукнеться на повідомлення своєї Матері чи самого Господа Каліського щодо цієї потреби в призначений час і в призначеному місці, навіть якщо він свідомо її пропустив, ми матимемо такий pro hoste patriae і ми знищимо його in vita et bonis eius і зведемо нанівець, і, нарешті, ми будемо продовжувати потіти в зв’язку з цим, поки потреба не виявиться, і поки не припиниться небезпека, ми обіцяємо кожному інше, sub eadem fide honore et conscientiis. 7. Для більшої певності деякі з нас підписали цей список власноруч і маршалом нашої групи і до нього прикріплені наші печатки. Це сталося у Вішні на парламентських виборчих зборах у с