Інструкції та всі акти сеймику підписує маршалок, але в перші роки міжцарів'я він не підписував цього сеймикового акту, як це виразно показує акт конференції на Раку 1574 р. 5). Зборники, як бачимо з лаудума, прийнятого 1 червня 1573 р., дали повноваження перемишльському судді записати лаудум і закріпити його своєю печаткою, підпис якої мав би таку ж цінність, як коли б робили панські ради та лицарі. Іншого разу члени місцевої ради наказують каштеляну львівському та військовому старшині перемишльському підписати laudum 6). Лише з 1606 р. усі сеймикові акти підписував маршалок з’їзду, навіть підпис одного чи кількох
*) тому що законами королівства передбачено, що судді для судів племен королівства люблінського обираються одностайно. Протест з 11 maja 1658. ') Ob. Nr, 113. ») Nr. 193 ст. 24. *) № 231 ст. 5.') № 11. •) No23.
XVIII
сенаторів, що зазвичай зустрічалося в записах раніше, з додаванням імен п. ради» вже не є необхідністю, і зникає з актів 1411 р. Ця деталь доводить, що саме під час міжцарів’я сеймик демократизувався, а в роки повстання Зебжидовського став поміщицькою установою, в якій сенатори втратили своє колишнє значення.
До повстання важливу роль на зборах відігравали панські ради. Вони належали сюди з п. духовними радами: архієпископом львівським і єпископом перемишльським, мирянами воєводою руським і трьома каштелянами львівським, перемишльським і сяноцьким. Вони становили окреме коло і проводили наради окремо; дворянство, з іншого боку, становило окрему групу, і тільки на початку 17-го століття ці дві групи були об’єднані, а з 1G03 і сенатори, і дворянство радилися разом в одній групі l). Неявка старшини на сеймик не перешкоджає шляхті радитися і приймати рішення, приклад чого можна побачити в нарадах 31 грудня 1375 р. Шляхта слушно стверджує, що сеймик проводиться autoritate conventus generalis selectionis loco designato et prwilegiato convened, and qui tacet consenłire videłur, також про IMciach (сенатори), ми розуміємо. Демократичний дух пронизує збори, тільки єпископ наш пан і брат, каштелян, навіть каштелян львівський, тільки брат шляхти. Під час народного повстання старости, особливо військові, завжди обиралися з сенаторів, а коли тут почали відлучатися радники, шляхта відразу почала обирати старост ex nobililate, минаючи сенаторів. Брак більшої кількості шляхти на сеймику означав, що сеймик був обмежений з додатком, що коли вони не з’являться на наступні збори, то я все одно закінчу чин, не зважаючи на чийсь брак 3).