]) спеціальні пропозиції чи вимоги, які мають бути предметом парламентських обговорень. На цьому сеймику могли голосувати осідлі й неосідлі шляхтичі й бідняки, доки вони проживали у воєводстві, — до голосування допускалися лише бурмістри, сільські старости, жовніри як нешляхтичі або залежні люди 1). Торгівля голосами та торг виборцями призвели до протесту проти виборців. Кандидат у депутати мав заявити про готовність прийняти цю посаду та принаймні бути присутнім на обласних зборах. Генерал, що складався з трьох земель Львівської, Перемишльської і Сяноцької, обрав шістьох посланців, по два від кожної землі. У рідкісних випадках, коли неможливо було дійти згоди щодо кандидатів, обирали більшу кількість, за винятком меншин, як це було зроблено в 1593 р., коли Перемишльщина обирала трьох депутатів на Вісенському сеймику. Лише на підставі ухвали конвокаційного сейму 1764 р. семеро членів сейму були обрані генералом Вишенським; сьомий обирався від Жидачівської землі, яка раніше обирала послів разом із Львівською.
Курфюрстами, як правило, є сановники або земські урядовці, від підкоморія до підстарости чи земського пристава; він мав бути курфюрстом, який осів у землі чи принаймні у воєводстві і не мав проти нього кримінальних справ. Сановники та каштеляни, навіть з менших каштелянів, також не допускалися до виборів. Проте вибиралося й неслужбове дворянство, як це найчастіше трапляється на Сяноччині 2). Депутат отримав інструкції під маршальською печаткою. Траплялося, що шляхта намагалася нав’язати й примусити курфюрста прийняти парламентську функцію, роблячи вибори всупереч волі курфюрста, а тоді такий курфюрст подавав протест як на сеймику, так і перед актами 3).
Голосування було різними, одноголосно nemine contradicente або більшістю 4). Перший спосіб використовувався особливо, коли було мало виборців 5) навіть для виборів колекторів, при яких зазвичай використовувалася більшість голосів. Голосували публічно ^), а не з папірців, бо були протести проти таких таємних голосувань. Отже, спочатку голосують сенатори, потім дворянство подає свої голоси, а якщо є різниця щодо виборців, то дворянство просить сенаторів відступити від своїх обранців 7). Було подано протест проти виборів депутата до сейму, оскільки це передбачало більшість голосів на сеймі, як неповажну причину «легкості зловживань на такому великому зборі людей8], які зазвичай відбувалися через вибори депутата. Тут також інколи вживалося мажоритарне голосування, але лише тоді, коли з такою пропозицією погоджувався весь збір; слід, однак, додати, що останній спосіб обрання генерала Вишенського відбулося лише в 1720 р. 9). Депутати до Люблінського трибуналу завжди обиралися одностайно
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]