На децентралізацію Вісланського сеймику впливають не лише відмінності між землевласниками та розміром платні, але й інші причини. Наприклад, львівський вальний з’їзд у січні 1587 р. проводив окремі збори для перемишльських і сяноцьких землевласників у Перемишлі, а другий у Сяноці тільки для обрання каптурових суддів, мабуть, через малу кількість там землевласників на загальному зборі: тут відігравали роль і територіальні міркування, величезна віддаленість Вішні та межі Бескидів, чому воєвода іноді називав мешканців з Сянока до Сянока для зборів 2) і інші земські урядовці робили те саме під час страху, а нарешті й сам Віжський сеймик своєю владою призначив сеймикові жителям Сянока для зборів про упокорення розбійників у Сяноці, про що маємо свідчення з пізніших часів^). У самій Вішні сяночани іноді проводили окремі збори на зборах, оскільки справи їхнього краю були суто місцевими і не мали жодного зв’язку з інтересами інших земель, а постанови, прийняті тут під керівництвом віснянських зборів, стосувалися, очевидно, лише мешканців Сянока. Існували, отже, локальні розбіжності окремих інтересів, які вплинули на децентралізацію Вісланського сеймику, підвалини якої були закладені ще за часів Сигізмунда, але які лише за часів Яна Казимира стали помітнішими та призвели до певної децентралізації місцевого управління у воєводстві. Слід зазначити, що генерал також виступав проти цієї децентралізації, особливо коли король почав використовувати розбіжності між цими зборами для своїх цілей і скликати окремі збори для земель. Тоді генеральний дав урочисту обітницю, що надалі не будуть проводити окремих сеймиків, а тут у Вішні будуть всі разом... і лаудум львівського сеймику, хоч і зібраний королем, був скасований 5). Але ці регламенти в той час, коли Віслацький сеймик уже почав повністю децентралізуватися, не перешкоджали подальшій диференціації та подальшій децентралізації. Елекційний сеймик був найважливішим і найчисельнішим, бо тут обирали сеймового члена і давали вказівки, як голосувати на сеймі, часом даючи йому суворий наказ не допускати.
') № 33 ст. У. ') No 118, 119. ') Sanok Laudum з 22 червня 1699 р. Дисертації і доповіді. відділ ч. fil XLIX. 354. *) No 229. Лаудум сяноцьких поміщиків щодо оборони від грабіжників. ') Laudum Wiszeńskie від 26 жовтня 1662 року
XVT