Частина 3

1. Справедливість у справах посполитих, як треба, ніхто не є такий дурний, щоб на це не звернути уваги, бо через неї людські збори не звуться поспільними речами, а негідницьким збором, який у Польщі, бо ми не мали права на те, постановив, щоб ми його обговорювали під час королівських виборів. І щоб зробити його рішення більш ґрунтовним, ми закріпили його цілком і недоторканим статтями в ньому та присягою, складеною самими королівськими посланцями в Парижі перед нашими посланцями, а потім у Кракові на коронаційному сеймі. І після довгих умовлянь виникли певні звичаї так робити, однак не всі погоджувалися на них однаково, ми мали відкладення на другі а) збори, аж до теперішнього часу у Вишні, де ми, ради й коронні рицарі в Руському воєводстві, маючи перед собою рішення інших воєводств, ретельно їх розглянули, а потім порадились і погодилися з тим, що найближче до права нашого спільного, а це is experientia edocti, що коли ми відступаємо від старих законів і звичаїв, усе стає для нас важким, і тоді ми повинні час від часу повертатися до них. Тому в цьому акті, закликаючи справедливість до давніх звичаїв і законів, ми домовилися про таке. 2. Отже, з цього починаємо спосіб цих судів і встановлюємо, що з цього часу в Руському воєводстві ми будемо включати і організовувати всі суди у власній юрисдикції і клубі, тобто суди земські, суди гродські, суди старости, суди приставів, суди комісарські і всі суди федеральні.